Купуючи житло в Києві, багато хто звертає увагу не тільки на його вартість, а й на місце розташування. Тому НЕРУХОМІ розпочинають цикл статей про столичні масиви.
Про історію мікрорайону Шулявка, його інфраструктуру, архітектуру, визначні пам'ятки та розміщені там житлові комплекси – читайте у матеріалі.
Масив Шулявка
Наразі Шулявка активно розвивається. Але ще на початку 20 століття цей район був околицею Києва, куди боялися заходити навіть поліцейські. На Шулявці деякий час існувала своя республіка.
Походження назви
Звідки походить незвичайна назва "Шулявка" достовірно невідомо. Щодо цього у дослідників існує кілька версій. Згідно з однією з них, слово походить від назви птиці "шуліка". Нібито в цій місцевості у давнину було багато шулік.
Друга версія говорить, що назва "Шулявка" походить від слів "шуй" або "Шуйця", що на старослов'янській означає "ліва рука".
Але, на думку дослідників, найбільш вірогідна версія походження назви викладена в Іпатіївському літописі XV століття.
У документі згадується "Шелвовий борок", біля якого сталася битва між князями Ігорем Олеговичем та Ізяславом Мстиславичем.
Старослов'янською "шелвовим борком" називали низькорослий ліс з безліччю галявин.
До 18 століття слово трансформувалося в Шулявку. Саме під цією назвою місцевість згадується в письмових джерелах того часу.
У 18 столітті київський митрополит Варлаам Вонатович вибрав Шулявку місцем своєї заміської резиденції. Вона називалася Шульжанське подвір'я Софіївського монастиря. Неподалік протікала річка Либідь.
Від Гретера до "Більшовика"
З середини 19 століття місцевість стала власністю держави і з цього ж часу Шулявку поступово приєднують до Києва.
Почалося все з того, що на місці резиденції митрополита побудували Кадетський корпус.
Розвиток промислового виробництва призвів до того, що на Шулявці почали з'являтися підприємства і поселення робітників, які на цих заводах працювали.
В кінці 19 століття на Шулявці відкрито і навчальний заклад – Політехнічний інститут.
У цей же час на пустинній місцевості біля Шулявки почалося будівництво "Київського чавунно-ливарного і механічного заводу". Ініціатором відкриття підприємства став швейцарський підприємець Яків Гретер, який придбав в довічне користування чотири гектари землі.
Підприємство почало виробляти ліжка, чавунну арматуру, форми для виготовлення цукру-рафінаду та усілякий дріб'язок у вигляді болтів і гайок. З усім цим спочатку справлялися 30 робітників.
Згодом Гретер запросив у компаньйони чеського інженера Йосипа Криванека. Підприємство трансформувалося в акціонерне товариство "Київський машинобудівний і котельний завод Гретера, Криванека і K °".
Компаньйони провели масштабну реконструкцію заводу і незабаром він став монополістом у виробництві обладнання для переробної промисловості. Збільшилася до 900 і кількість працівників.
Все йшло начебто непогано. Але в 1917 році країну почало серйозно "штормити". Власники заводу не стали спокушати долю, швидко продали підприємство і поїхали на батьківщину. Більшовики, що прийшли до влади, у нових власників підприємство експропріювали. Заводу дали назву "Більшовик".
За радянських часів на "Більшовику" проводив свої дослідницькі роботи з електрозварювання Євген Патон, який став згодом знаменитим академіком.
Підприємство, створене Гретером, успішно пропрацювало до початку 90-х років 20 століття. Потім справи заводу йшли кепсько.
Назву "Більшовик" декомунізували у травні 2018 року. Підприємство перейменували в АТ "Перший київський машинобудівний завод".
Наразі Фонд держмайна готує завод до приватизації. Аукціон може відбутися вже в червні 2021 року.
Шулявська республіка
1905 рік увійшов в історію масовими виступами робітників. Не залишилися осторонь і пролетарі Шулявки. Вони створили власну раду, яку очолив Федір Алєксєєв.
Робочі оголосили страйк, після чого вирішили взяти владу на районі в свої руки. Пролетарі створили робочі загони, які роззброїли і прогнали тамтешніх поліцейських. Але на цьому "сепаратисти" не зупинилися. Вони проголосили "Шулявську робочу республіку".
Керівництво республіки розташовувалося в одному з корпусів політехнічного інституту. "Президентом" республіки було обрано вже згаданого вище Алєксєєва. Цікаво, що створення сепаратистського анклаву підтримали студенти та викладачі політеху. Деякі з них навіть увійшли до керівних органів "республіки".
"Парламент республіки" встиг прийняти маніфест, в якому проголошувалися демократичні свободи і національне відродження українського, польського та єврейського народів.
Правда, проіснувала "Шулявська республіка" всього 4 дні – з 12 до 16 грудня 1905 року. На Шулявку були введені урядові війська, яким вдалося розгромити "сепаратистів".
Активісти були арештовані, а "президенту" республіки Алєксєєву вдалося втекти аж до Саратова. Але довго бігати йому не довелося. Невдовзі він був затриманий правоохоронцями.
Кінофабрика
В 1920-ті роки в Києві вирішили побудувати кінофабрику. Місцем будівництва вибрали Шулявку.
Так, у 1927 році на київському "Голівуді" вже почали знімати перший художній фільм.
Цікаво, що на Київській кінофабриці в 1930 році був знятий і перший радянський звуковий документальний фільм. Стрічка була присвячена шахтарям і мала назву "Симфонія Донбасу".
Але справжню славу Київській кіностудії приніс режисер Олександр Довженко. Його іменем кінофабрика названа зараз.
Пізніше на кіностудії працювали знамениті кінорежисери Леонід Биков, Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко.
Розквіт Шулявки і "втомлений міст"
Образ і структура нинішньої Шулявки сформувалися в 60-ті – 70-ті роки 20 століття. Саме в цей час старі споруди району у вигляді робочих бараків і приватних будинків були знесені. Основою нової забудови стали так звані "хрущовки". Ці будівлі збереглися до теперішнього часу.
Залишилися на Шулявці і будівлі зведені як в кінці 19 століття (Політехнічний інститут), так і в 50-ті роки 20 століття (Національний економічний університет).
У 1960-ті роки сформовані і сучасні вулиці району.
У листопаді 1963 року на Шулявці з'явилося метро. Станція підземки отримала назву за однойменним заводом "Більшовик". У 1990-ті станцію "Більшовик" перейменували в "Шулявську".
Пізніше було відкрито станцію метро "Політехнічний інститут".
У 1964 році був побудований і знаменитий нині на всю Україну "втомлений міст". Шулявський шляхопровід перетинає проспект Перемоги та з'єднує вулиці Довженка і Гетьмана. За півстоліття експлуатації міст вимагав реконструкції. Однак столична влада весь час ремонт шляхопроводу відкладала. У підсумку, в лютому 2017 року частка конструкцій споруди обвалилася, пошкодивши кілька автомобілів.
Мер Києва Віталій Кличко прибувши на місце обвалення моста сказав, що той "втомився від часу". Ця фраза принесла мосту всеукраїнську популярність і стала інтернет-мемом.
Внаслідок шляхопровід був частково реконструйований і в грудні 2019 року введений в експлуатацію.
Сучасний стан масиву
Нині житловий масив активно забудовується як житловими новобудовами, так і бізнес-центрами. Житлові комплекси "ростуть" на території колишніх радянських підприємств. До таких відносяться ЖК Creator City на місці колишнього хлібозаводу на вулиці Дегтярівській, 17-19 та ЖК Poetica на вулиці Дегтярівській, 25а.
Зводять сучасні новобудови і на головній магістралі Шулявки – проспекті Перемоги. Наразі інвесторам пропонують придбати житло в ЖК Crystal Park Tower, ЖК Happy House та ЖК Берестейський.
Бажаючим придбати квартиру в новобудовах на Шулявці, варто звернути увагу на законність ЖК. Одним з найбільш скандальних є ЖК 50Avenue на проспекті Перемоги.
На Шулявці добре розвинена інфраструктура. Тут кілька ТРЦ, безліч торгових точок різної спрямованості. Не бракує кафе і ресторанів.
Крім метро, до різних районів столиці курсує і наземний громадський транспорт.
Визначні місця Шулявки
Хоча Шулявка і не центральний район столиці, але тут є куди сходити і що подивитися.
З визначних пам'яток Шулявки можна виділити:
музей київського метрополітену;
парк імені Пушкіна;
зоопарк;
київський цирк.
Варто додати, що нині Шулявка територіально входить до складу двох адміністративних районів Києва: Шевченківського та Солом'янського.