Артур Лупашко та візуалізація СЕС Codex Energy. Колаж Нерухомі.
За останні 5 років ми звикли до речей, до яких не мали б звикати. Планувати робочий день з урахуванням відключень світла, встановлювати генератори, шукати альтернативні джерела живлення для бізнесу. Те, що раніше здавалося винятковою ситуацією, стало частиною повсякденного життя.
Ворог систематично атакує українську енергетичну інфраструктуру. І наслідки цих ударів відчувають не лише домогосподарства. Для бізнесу нестабільне електропостачання означає додаткові витрати, зупинки виробництва, складнішу логістику та неможливість нормально планувати роботу.
Я добре розумію це як підприємець. Коли ти відповідаєш за роботу компанії, команду та клієнтів, електроенергія перестає бути просто одним із пунктів операційних витрат. Вона стає умовою, без якої бізнес не може працювати.
Але я дивлюся на цю проблему ще й з іншого боку. Якщо Україні потрібні нові генерувальні потужності, системи накопичення енергії та сучасна інфраструктура, хтось має все це створювати.
І я переконаний, що тут важливу роль може відіграти український приватний капітал.
Чому відновлення енергетики — це також завдання бізнесу
Ми часто говоримо про відбудову України як про те, що відбуватиметься після завершення війни. Але частину інфраструктури потрібно створювати вже зараз.
Енергетика — один із таких напрямів.
Відновлювати пошкоджені об'єкти необхідно. Проте паралельно потрібно розвивати нову модель енергосистеми, у якій генерація розташована в різних регіонах, а електроенергію можна не лише виробляти, а й накопичувати та використовувати гнучкіше. Це називають розподіленою генерацією.
Її логіка досить проста: замість того щоб покладатися виключно на великі енергетичні об'єкти, країна розвиває також мережу менших станцій. Вони не замінять усю енергосистему й не вирішать проблему відключень самостійно. Але можуть стати важливою частиною її стійкості.
На мою думку, саме тут відкривається простір для приватних інвестицій.
Держава та міжнародні партнери не можуть нескінченно фінансувати всі потреби країни. Водночас в Україні є підприємці та інвестори, готові вкладати кошти в реальні активи, якщо розуміють їхню економіку, ризики й перспективи.
І мені подобається сама ідея, що інвестиція може одночасно бути бізнес-рішенням і створювати інфраструктуру, якої потребує країна.
Звичайно, суспільна користь не робить будь-який проєкт автоматично прибутковим. Він усе одно повинен мати зрозумілу фінансову модель. Але коли ці дві речі поєднуються, я бачу в цьому особливу цінність.
Чому після готельного бізнесу я вирішив зайти в енергетику
Мене часто асоціюють із готельним бізнесом, і це зрозуміло. Ribas Hotels Group — компанія, яку я будував багато років. Ми займаємося готельним девелопментом, управлінням, створенням нових об'єктів і розвитком української гостинності.
Але я ніколи не сприймав себе виключно як людину з готельної індустрії. Для мене підприємництво — це насамперед уміння побачити потребу ринку, створити під неї бізнес-модель, зібрати команду й довести проєкт до результату.
Із часом я почав більше думати про диверсифікацію. Не лише інвестиційного портфеля, а й підприємницьких напрямів, які ми розвиваємо. Зосереджувати всі ресурси в одній індустрії — це теж ризик. Особливо в країні, де війна може суттєво змінити умови роботи будь-якого бізнесу.
Тому паралельно з розвитком Ribas Hotels Group ми почали дивитися на інші ринки, де наш досвід у девелопменті, фінансовому моделюванні та управлінні складними проєктами може бути корисним.
Одним із таких напрямів стала енергетика.
Коли створюєш готель, недостатньо просто побудувати будівлю. Потрібно правильно обрати локацію, прорахувати попит, знайти фінансування, організувати будівництво, а потім зробити так, щоб об'єкт ефективно працював. В енергетиці принцип схожий. Тільки замість готелю ти створюєш актив, який виробляє та накопичує електроенергію.
Звісно, це інша галузь зі своїми технологіями, регулюванням і ризиками. Саме тому для мене було важливо поєднати наш девелоперський досвід із профільною енергетичною експертизою.
Як заробляє енергопарк і чому тут важливі накопичувачі
Візуалізація СЕС Codex Energy
Коли люди чують про інвестиції в сонячну енергетику, вони зазвичай уявляють поле із сонячними панелями.
Але сучасний енергопарк — це складніша система. Сонячна електростанція виробляє електроенергію, а системи накопичення дозволяють зберігати її та використовувати або продавати в інший час.
Чому це важливо?
Тому що електроенергія має різну ринкову вартість протягом доби. Коли сонячна генерація висока, пропозиція електроенергії може зростати. В інші години попит і ціни можуть бути вищими.
Накопичувачі дають змогу гнучкіше працювати з цими коливаннями. Але це не означає, що достатньо купити обладнання, підключити його до мережі й автоматично отримувати прибуток.
Потрібно правильно розрахувати потужності, вартість підключення, умови продажу електроенергії, витрати на експлуатацію та багато інших параметрів. І після запуску об'єктом також потрібно управляти.
Саме тому я дивлюся на енергопарк не як на набір обладнання, а як на повноцінний бізнес із власною операційною моделлю.
Від першого енергопарку до нових проєктів
Першим проєктом Codex Energy став Енергопарк Болград в Одеській області. Він поєднує сонячну генерацію та системи накопичення електроенергії. Проєктна потужність сонячних панелей становить 4,5 МВт, а загальна ємність накопичувачів — 20 МВт·год.
Для мене важливо, що в таких проєктах ми створюємо не лише нові потужності, а й модель, яку потенційно можна масштабувати. Один енергопарк не змінить ситуацію в усій країні. Але десятки подібних об'єктів у різних регіонах — це вже інший масштаб.
Саме тому ми не плануємо обмежуватися одним майданчиком. Наступний крок — новий енергопарк Codex Energy у Чернівцях. Загальна вартість проєкту становить €7,3 млн, а запуск запланований на травень 2027 року.
Проєкт передбачає залучення приватного капіталу. Мінімальний внесок для інвестора — €20 000, а орієнтовна дохідність за фінансовою моделлю становить 16–20% річних у EUR.
Тут я хочу наголосити на важливому моменті: це прогнозована дохідність, а не гарантований результат.
Фактичний фінансовий результат залежатиме від того, як працюватиме енергопарк, якими будуть ринкові ціни на електроенергію, операційні витрати та інші умови.
Я вважаю принциповим говорити про це відкрито. Бо інвестиції в енергетику, як і в будь-який інший бізнес, пов'язані з ризиками.
Що інвестору потрібно розуміти про нову енергетику
Мені не хотілося б, щоб навколо енергетики сформувалося уявлення про нову галузь, у якій можна легко й гарантовано заробити.
Так не працює жоден реальний бізнес. Енергетичні проєкти потребують значних капіталовкладень, мають тривалий цикл реалізації та залежать від багатьох факторів.
Це і строки будівництва, і можливість підключення до мережі, і технічна надійність обладнання, і зміни регулювання енергетичного ринку. Окремий фактор — війна. Є також ринковий ризик. Ціни на електроенергію змінюються, тому фінансова модель, яка виглядає привабливо сьогодні, повинна враховувати й менш сприятливі сценарії.
Саме тому для мене важливі не лише прогнозовані відсотки дохідності. Я хочу розуміти, наскільки якісно підготовлений проєкт, хто ним управлятиме, які витрати закладені в модель і що відбуватиметься, якщо фактичні показники відрізнятимуться від очікуваних.
Це той самий підхід, якого я дотримуюся в нерухомості. Інвестиція має починатися не з обіцянки прибутку, а з розуміння того, як працюватиме актив.
Чому я вірю в цей напрям
Коли я думаю про майбутнє українського бізнесу, мені хочеться, щоб ми поступово виходили за межі логіки виживання.
Так, сьогодні нам доводиться працювати в дуже складних умовах. Але це не означає, що ми повинні відкладати всі великі рішення на потім.
Ми можемо створювати нові компанії, запускати інфраструктурні проєкти, залучати приватні інвестиції та розвивати галузі, які будуть потрібні Україні ще багато років.
Для мене вихід в енергетику — саме про це.
Я не знаю, якою буде українська енергосистема через десять років. Але впевнений, що вона потребуватиме нових потужностей, сучасних технологій і людей, готових брати на себе відповідальність за складні проєкти.
І я хочу бути серед тих, хто не лише говорить про потребу відбудови, а й створює для неї реальні бізнес-моделі.
Бо економіка країни розвивається не тільки завдяки великим державним програмам. Вона розвивається щоразу, коли підприємець запускає нове виробництво, створює робочі місця, будує інфраструктуру або залучає інвестиції в український проєкт.
Мені близька думка, що капітал має працювати. Але сьогодні для мене важливо ще й те, де саме він працює і що завдяки цьому з'являється в Україні.
Якщо результатом інвестиції стає новий енергетичний об'єкт, який працюватиме роками, — це вже більше, ніж просто ще один актив у портфелі.
Артур Лупашко, засновник Ribas Hotels Group, співзасновник Codex Energy