Все більше бетону та скла, все менше дерев та трави – подібні процеси можна спостерігати в багатьох великих містах України. Забудова стає тільки щільнішою, а зелені зони рідшають. При цьому, здається, що навіть до тих парків та скверів, що залишились, переважно нікому немає діла.
НЕРУХОМІ поспілкувалися з українськими архітекторами щодо стану ландшафтного та міського дизайну в країні та дізналися про труднощі, які виникають при реалізації проєктів із озеленення. Зокрема, розпитали, на що зараз є попит в облаштуванні простору, чого хочуть замовники і чи можна Київ назвати зеленим містом.
Ольга Клейтман, засновник та архітектор SBM STUDIO
Чого хочуть українські та зарубіжні замовники? На що зараз є попит в облаштуванні зелених зон?
На те, що є попит в Європі зараз – це те, чого хотітимуть українські замовники років через п'ять. У Європі, особливо після тривалого перебування вдома під час карантину, зрозуміли наскільки людина залежна від природи. Внаслідок були переглянуті стандарти благоустрою парків, скверів, міських просторів у бік більшої природності та відсутності огорож. Там сказали "ні" стрижці газонів і звернули увагу на стійкі посадки, перевагою яких є не тільки відсутність необхідності в поливі та нескінченному догляді, а й можливість створення куточків "дикої природи" в мегаполісах.
Сьогодні в містах популярні невеликі відкриті тераси, на яких можна побачити зелені рослини, а іноді дерева та кущі.
Архітектура стає все більш і більш мінімалістичною. Принаймні, в Європі та Америці. В Україні зміни відбуваються теж, але доволі повільно.
Чим більш мінімалістична архітектура, тим виразніше стає ландшафт. Він починає нести набагато більше естетичного навантаження. Якщо раніше викорчовували дерева перед будинками, щоб показати: "ось, дивіться, як ми постаралися, яку зробили розкішну архітектуру". Зараз же ландшафт став головним елементом.
У чому, на Ваш погляд, полягають основні складності реалізації проєктів озеленення в столичних житлових комплексах?
У Києві практично на всіх майданчиках, які отримують забудовники, вже є зелені насадження. Але на самому початку будівництва вони безжально і бездумно знищуються. Звичайно ж, після закінчення будівельних робіт забудовники не можуть те все відновити. Щоб там не посадили, виглядає воно мізерно в порівнянні з висотністю будівель. Для створення озеленення в житлових комплексах, необхідно почати з обмеження висотності та з дбайливого, обережного ставлення до того, що на початку є на майданчику.
Якщо співвласники багатоквартирного будинку бажають озеленити прибудинкову територію, з якими перешкодами вони можуть зіткнутися?
Головна перешкода – час. Для того, щоб дерево прижилося і пішло в ріст, потрібно як мінімум 3 роки. Після цього потрібно довго-довго чекати, щоб воно доросло до твого вікна, якщо це сад. Люди в момент придбання квартири мають одразу дивитися наскільки дбайливо забудовник поставився до того середовища, яке він отримав. Якщо видно, що байдуже, значить треба казати йому: "до побачення" і йти до іншого забудовника. Тільки такими діями можна домогтися змін у свідомості девелоперів.
Наразі Київ можна назвати зеленим містом, як Ви вважаєте?
До 2000-х Київ можна було назвати зеленим, а коли з'явилася сила-силенна забудов в стилі "хаус", то, звичайно, ні.
Українським містам не вистачає парків, скверів у пішій доступності від будинку, невеликих зелених алей. Нам варто звернути увагу на досвід із озеленення європейських міст: в Мілані створюють "зелені траси" уздовж доріг, у Франкфурті споруджують будинки навколо дерев, у Парижі – повсюдно парки на 10 лавок, куди можна прийти почитати або випити кави, поспілкуватися зі своїми друзями.
Андрій Мороз, засновник та архітектор бюро OZart Architects
Чого хочуть українські та зарубіжні замовники? На що зараз є попит в облаштуванні зелених зон?
Українські замовники хочуть максимум вигоди при мінімальних інвестиціях.
Досить поглянути на Хрещатик та прилеглі до центру міста вулиці з малими архітектурними формами, підземними переходами, зеленими насадженнями. Жалюгідні спроби повторити зарубіжний досвід озеленення плоских покрівель у багатоповерхівках є рідкісним винятком. Вертикальне озеленення проторувало вузьку стежку виключно в інтер'єрах. Масштабні проєкти відсутні, а те, що виконується в передмістях під пильною увагою місцевої влади (наприклад, центр Гостомеля), позбавлене масштабу, цілісності та стилістичної єдності. Неможливо навіть уявити появу в сучасній Україні об'єкта ландшафтного дизайну хоч віддалено здатного конкурувати з фантастичним Садом космічних роздумів Чарльза Дженкса. У кращому випадку, епігони Піта Удольфа на обмеженій ділянці при обговореному бюджеті можуть змагатися один із одним в мистецтві комбінаторики холодостійких багаторічників і злаків.
В цілому, ландшафтне проєктування в Україні успадкувало "кращі традиції" радянської системи, коли на готовий об'єкт запрошуються "озеленювачі" навести "марафет".
Лише зрідка до нас дістаються відгомони ідей та технологій з-за кордону. Від моди на англійське, правильне, що вимагає постійного та ретельного догляду, залишаються газони. Сади нової хвилі в стилі Naturgarden у Венеції, Барселоні або Нью-Йорку стають ідеальними об'єктами для наслідування. У нас ще попереду проєктування садів, що сприяють відновленню пошкоджених природних ландшафтів – як масштабні проєкти, що перетворюють занедбані заводи та фабрики в зелені парки, так і регенерації природних куточків на приватних ділянках. Хочеться вірити, що це буде неодмінно не сліпе наслідування і копіювання, а індивідуальне бачення зрілих майстрів, що розуміються не тільки в новинках висадки та догляду за рослинами, але художників, що гостро відчувають місцевий колорит і володіють знаннями історії, культури та традицій.
Що стосується світових тенденцій, то у міру загострення цивілізаційних проблем мегаполісів, міських агломерацій, виникає гостра необхідність екологічно стійкого розвитку країн, регіонів, територій. Природний сад – це, мабуть, найбільш популярний напрям у сфері ландшафтного дизайну. Середовище, в якому утилітарні предмети та об'єкти розчиняються, де домінують природні кольори, фактури, текстури і форми.
У чому, на Ваш погляд, полягають основні складності реалізації проєктів озеленення в столичних житлових комплексах?
У житлових комплексах класу економ головною проблемою є малий бюджет і небажання інвесторів вкладати у це кошти. У комплексах быльш високого класу основною проблемою є мала територія (щодо площі забудови) та їх закритість щодо оточення. Це питання, скоріше, морально-етичного характеру, коли ділянки обносяться парканами, охоронними системами, перетворюючи міський простір в резервацію з чітко окресленими кордонами.
Якщо співвласники багатоквартирного будинку бажають озеленити прибудинкову територію, з якими перешкодами можуть зіткнутися?
Перш за все з фінансовими, так як дорогим задоволенням є не тільки реалізація, але утримання і догляд. Крім того, можуть виникнути проблеми інженерної властивості, пов'язані з несучими конструкціями, розрахованими на мінімальні навантаження. Проблеми висадки зелених насаджень на прибудинкових територіях можуть виникнути через природні фактори – затінення, відсутність світла, сильних вітрів тощо.
Наразі Київ можна назвати зеленим містом, як Ви вважаєте?
Не завдяки, а всупереч сформованому тренду – ще можна. Мені так здається, хоча подумки живу ще в тому місті, яке люблю та пам'ятаю з дитинства. Ще застав. Пам'ятаєте у Булгакова: "І було садів у Місті так багато, як ні в жодному місті світу". Однак, наразі озеленювати потрібно всі райони. Без винятку. І за будь-яку ціну берегти те, що вціліло.
Марина Гарбар, кандидат архітектури, доцент кафедри дизайну архітектурного середовища КНУБА, співзасновник та директор ТОВ "АБК "ЮГМА"
Чого хочуть українські та зарубіжні замовники? На що зараз є попит в облаштуванні зелених зон?
Сьогодні вже мало зробити вимощення навколо будинку, закатати асфальтом автомобільні дороги, укласти ФЕМом майданчики та облаштувати клумби. Людина хоче мати свою історію, розробити свій сценарій і проживати його, додаючи в процесі додаткові деталі, насичуючи його новими фарбами.
У контексті останніх подій (швидше за все, це стане світовою тенденцією на майбутні кілька років) людину обмежили у пересуванні, комунікаціях, масовому спілкуванні з іншими людьми. Важливим став безпечний відпочинок, екологічність, природність, усамітнення.
З дизайну архітектурного середовища великих міст пішла помпезність, великі поверхні мощення. Зменшився масштаб, він став сумірний з людиною. На перше місце вийшли деталі: малі архітектурні форми, сезонна зміна сприйняття, максимальне використання місцевого ландшафту, матеріалів, рослинності.
Можливо, наразі лідери в європейському ландшафтному дизайні – скандинавські країни, де основна ідея полягає в тій же екологічності та природності. Там завжди із обережністю ставилися до всіх елементів природи: ландшафту, води, рослинності тощо. При цьому все повинно гармонійно поєднуватися з архітектурою будівель, різними арт-об'єктами. Цікавий також досвід італійських ландшафтних дизайнерів, які дбайливо шанують історію будови палаццо, вілл та інтерпретують класичні основи в сучасні реалії.
В Україні підхоплюють світові ідеї міського дизайну і, як правило, він повинен відповідати загальній архітектурі об'єкта. Однак, на жаль, "зеленими дахами", наприклад, у нас часто прикривають виконання нормативів із озеленення території. Максимально забудовують ділянку, а необхідні майданчики, благоустрій переносять на дахи паркінгів і нежитлових поверхів. Хоча є і непогані приклади. Але найчастіше все відбувається за принципом: "хто платить, той і замовляє музику". Тому відповідальність в реалізації об'єкта замовника і забудовника не менша, ніж архітектора і дизайнера.
У чому, на Ваш погляд, полягають основні складності реалізації проєктів озеленення в столичних житлових комплексах?
У радянському минулому поняття ландшафтного дизайну було урізано до мінімуму, втім, як і сама масова архітектура. Були поняття: типова архітектура, типові елементи, типовий ландшафт. Один типовий проєкт, разом із озелененням, можна було побачити як на півночі СРСР, так і на півдні. Тобто незалежно від місцевих умов.
Сьогодні існує нова проблема: реалізація кожного житлового комплексу – це вирваний з контексту міста шматок території, часто аж ніяк не пов'язаний із сусідньою ділянкою. Умовно британський квартал сусідить з японським садом. Виглядає це як клаптева ковдра.
Зрозуміло, що для забудовника чим дешевше, тим краще. Тому в підсумку виникає дуже урізаний благоустрій та озеленення: 1 дерево, 3 куща, 2 лавки. Все інше зайнято хаотично розставленими машинами, так як паркінги не будують через високу вартість і тимчасові стоянки перетворюються в постійні.
Якщо співвласники багатоквартирного будинку бажають озеленити прибудинкову територію, з якими перешкодами вони можуть зіткнутися?
Питання ціни. І, звичайно, відмінності смаків і кінцевих вимог мешканців будинку. Все-таки питанням благоустрою мають займатися професіонали.
Наразі Київ можна назвати зеленим містом, як Ви вважаєте?
Поки що так, але величезні території новобудов лівого берега дуже потребують комплексного благоустрою та озеленення.
Наша компанія брала участь в декількох проєктах на комплексне рішення знакових територій Києва: Бабин яр і Контрактова площа. Проте, на жаль, конкурси пройшли, а території так і не вирішені. Все-таки дуже хочеться, щоб результати проведення таких конкурсів залишалися не тільки на папері.