Дизайнерка Ірина Джус: Головним акцентом дому моєї мрії буде фреска зі стилізованим портретом коханого чоловіка

Дизайнерка Ірина Джус створює незвичайні речі-трансформери. Капелюшок легко перетворюється в сумку, штани – у сукню, а шорти – у блузон. Це зручно, стильно та ефектно.

Поціновувачами творчості Ірини Джус є Джамала, Оnuka та інші відомі люди. Одяг, який створює Ірина, відомий і далеко за межами України – у США, Австралії, Китаї, Японії, країнах Близького Сходу та Європи…

В інтерв’ю порталу НЕРУХОМІ відома українська дизайнерка та стилістка Ірина Джус розповіла про незвичайний дім своєї мрії. 

"Мені емоційно близькі чіткі силуети та однорідні фактурні матеріали"

– Ірино, про яке житло ви мрієте? 

– В дитинстві я отримала незабутні враження від старовинних фресок на руїнах монастиря. Я людина не релігійна, та сакральне мистецтво займає особливе місце в моєму серці. У мене перехоплює дух від символізму ікон, в естетиці яких, здається, зосереджена якась метафізична духовність, не пов’язана з релігією як такою. Тож головним акцентом дому моєї мрії буде фреска зі стилізованим портретом коханого чоловіка – джерела мого натхнення. Втілена в іконографічній манері, в обрамленні з арматури, вона має знаходитися в неглибокій ніші бетонної стіни просторого приміщення, створюючи ефект, неначе стародавній розпис віднайшовся в історичному шарі стіни. Я навчалася в Київській дитячій Академії мистецтв, і кілька моїх однокласників продовжили свою освіту в напрямках іконопису та реставрації – тож знаю, до кого звернусь одного дня, щоб втілити цю мою фантазію.

– А яким має бути сам дім?

– Багато років наша сім’я прожила за містом, і хоча така локація має численні переваги, я все ж не поділяю прагнення багатьох мешкати в спокійному передмісті. Враховуючи мій насичений графік, було непросто продумувати заздалегідь, які речі взяти з собою для роботи у столиці на цілий день. А їх стилісту та дизайнеру, повірте, потрібно чимало. Через свою завантаженість я роками відкладала отримання водійських прав, тож доводилось обирати між дорогим міжміським таксі та гнітючими умовами маршрутки. Врешті звикла оптимізувати виїзди та суттєво дистанціювалася від ритму столиці, яким так захоплююся. Незадовго до війни загадала бажання нарешті переїхати до міста і вже натхненно візуалізувала житло мрії. Уявляла квартиру, облаштовану досить аскетично та наповнену світлом – не крихітну, проте й не занадто розлогу, розташовану в затишному провулку історичного району. На жаль, через війну незабаром дійсно довелося змінити місце перебування. Наразі я знаходжуся в Європі, працюю між кількома столицями. 

– Який стиль житла вам до вподоби?

– Для мене на фізичному рівні важливий мінімалізм. Лише серед простих форм світлих тонів можу вільно дихати й налаштуватися на творчість та відпочинок. Люблю поєднання бетону та дерева, а також використання глини в штукатурці. Мені емоційно близькі чіткі силуети та однорідні фактурні матеріали. Не люблю прозорих елементів та засилля хай-теку. Ідеальний для мене інтер’єр – поза часом та трендами. Натомість відчуваю спорідненість із японською естетикою wabi-sabi, що оспівує красу неідальності. Також мені близький напрямок kinfolk, що дуже органічно інтегрує природні елементи до сучасного простору.

"Мені подобаються просторі ванні кімнати з вікном – такі часто зустрічаються в історичних європейських квартирах"

– Як має бути структурований простір? Яким меблям віддаєте перевагу?

– Оскільки бізнес у нас родинний, і ми з чоловіком часто працюємо з дому, важливо мати достатньо зон для ефективної та комфортної діяльності, тож дві кімнати – це апріорний мінімум. А краще мати й додатковий нейтральний простір – для релаксації або перефокусування на хобі. В меблях важливі високофункціональність і чистота ліній, будь-які суто декоративні деталі – не для мене, адже не розумію "дизайну заради дизайну". Обожнюю натуральний текстиль у сірій та молочній гамах. 

– Чи любите ви готувати? І якою бачите кухню своєї мрії?

– Я обожнюю готувати, тож інтер’єр кухні має бути одночасно і зручним, і надихаючим. В оформленні робочих поверхонь і сантехніки надаю перевагу індустріальній естетиці з її акцентом на метал та демонстрацію технічних елементів. Тож кулінарну зону обіграла б у дусі цеху.

– Яка ванна кімната вам до вподоби?

– Мені подобаються просторі ванні кімнати з вікном – такі часто зустрічаються в історичних європейських квартирах. Окрім того, що виглядає це дійсно кінематографічно, таке планування є ще й дуже екологічним, адже дозволяє економити електроенергію. Інтер’єр ванної кімнати заповнила б рослинами, а в дизайні переважали б матові поверхні й природні шершаві текстури.

– Кожна жінка мріє про простору гардеробну. Мабуть, у вас як у дизайнерки її бачення особливе?

– Враховуючи мою діяльність, мені абсолютно необхідна ергономічна гардеробна зона, і тут я б робила ставку на технологічність. Дизайн усіх її елементів має бути продуманий таким чином, щоб не лише вмістити якомога більше речей у компактному блоку, але й щоб їх можна було легко й швидко знайти, дістати й сховати назад.

– Які інновації ви б хотіли втілити у своєму домі? 

– Їх би застосувала саме у гардеробній. Можна пофантазувати про цифрову систему класифікації, щоб знаходити потрібний контейнер за хештегом його вмісту, а також налаштувати автоматичний процес його подання (щось схоже на механізм, яким користуються хімчистки).

"У власному помешканні уникаю кольорів – у мене з ними складні стосунки, а візерунки – взагалі табу"

– Ви створюєте для модниць речі-трансформери. Мабуть, любите і такі меблі?

– Нещодавно захоплено спостерігала за трансформацією столу в полицю на одному архітектурному сайті. Звісно, як дизайнерка багатофункціональних предметів гардероба я сприймаю концепт меблів-трансформерів як природний та логічний. А як людина, що найбільше цінує в житловому просторі саме простір, вважаю такі ідеї справжнім лайфхаком. 

– Як, на вашу думку, облаштувати дім таким чином, щоб він надихав?

– Важко відповісти, бо протягом життя мені бракувало багатьох речей, але ніколи не бракувало натхнення. У моєму випадку потрібно йти від протилежного: як не завадити творчому настрою. Не терплю хаосу, нагромадження речей, купи дрібниць у відкритому просторі (як то сувеніри на полицях), у власному помешканні уникаю кольорів – у мене з ними складні стосунки, а візерунки – взагалі табу. Мене пригнічують неонове світло та пострадянський кітч -- суміш так званого євроремонту з атрибутами розкоші. Але зрештою, це все лише речі, а натхнення завжди йде з середини й живиться від енергії людей, якими захоплюєшся.

– У Скандинавії існує поняття "п’ятничний букет". Люди купують квіти для дому та милуються ними протягом тижня. А які квіти любите ви і яке їхнє місце у вашому домі?

– Хоча я обожнюю живі квіти, а моїми улюбленими є нарциси та півонії, в інтер’єрі надаю перевагу сухоцвітам нейтральних кольорів або гілкам. Саме такі мінімалістичні рішення, на мій погляд, ідеально доповнюють монохромну аскезу, до котрої я так тяжію. 

– Чи є у вас домашні улюбленці?

– Ми маємо трьох котів, їх звуть Єва, Тимур і Саргон. Їх усіх було врятовано з тяжких умов вулиці, як і інших, яких ми прилаштували до родичів та знайомих. Колись вважала, що три кицьки в квартирі – то вже божевілля. Так воно і є! Але водночас, без них просто не уявляю свого життя. 

– І наостанок запитаю: чи буде у вашому домі простір для творчості? Чи, можливо, такий простір, на вашу думку, повинен бути в офісі або студії?

– Чесно кажучи, все життя надаю перевагу роботі з дому. Знаю, що багатьох людей домашня атмосфера підсвідомо розслабляє і дезорганізує, у мене ж ситуація кардинально протилежна: щоб зосередитися на творчості й генерувати ідеї, мені необхідно знаходитися в зоні комфорту, в максимально зручному одязі та без сторонніх поглядів. Саме тому вдома завжди облаштовую й зону майстерні – із оснащенням для креслень, машинкою для пошиття макетів майбутніх дизайнів та манекенами для їх примірки. Проте не виключаю, що одного дня я побачу студію своєї мріі, закохаюся в той простір і захочу творити лише там.