Архітекторка Олена Фатєєва: "Для мене створити інтер’єр – це як написати картину"

Олена Фатєєва – українська архітекторка та дизайнерка інтер’єрів, засновниця та керівниця студії Fateeva Design.

Чимало її проєктів відзначені престижними професійними нагородами та стали окрасою обкладинок всесвітньо відомих журналів. Творчість Олени Фатєєвої відома не тільки в Україні, але й у різних країнах світу: Польщі, Німеччині, Іспанії…

В інтерв’ю порталу НЕРУХОМІ відома українська архітекторка та дизайнерка розповіла про свої творчі проєкти та про житло мрії. 

"Справжнє щастя – усвідомлювати, що випереджаєш тренди"

– Олено, ваші проєкти такі стильні, що нагадують одяг, який хочеться приміряти. Яким з них ви особливо пишаєтесь?

– Улюблений проєкт зазвичай той, над яким працюю. Я створюю ексклюзивні інтер’єри. Ви дуже влучно порівняли їх з одягом. Кожен як персонально пошитий костюм. Саме тому вони такі різні, як і наші клієнти. 

– Дуже незвичайний проєкт – "Код зелений". Як він був створений?

– Це досить цікава історія. Квартира розташована у одному з київських житлових комплексів. Напроти – зелений будинок. Коли я потрапила до помешкання, виявила, що відблиски роблять зеленуватим все навкруги: стіни, меблі, одяг… І я зрозуміла, що ніяк неможливо перебити цей відтінок у інтер’єрі. Тому вирішила його підсилити смарагдом та додати теплі тони червоного та помаранчевого. Про цей проєкт написав журнал Elle Decoration, а згодом ще близько 200 провідних видань України та світу. Яке ж було моє здивування, коли через два роки смарагдовий колір було оголошено трендовим у інтер’єрі. Це справжнє щастя – усвідомлювати, що виперджаєш тренди. 

– Ще один ваш відомий проєкт – кімната площею 17,3 квадратних метри, яку ви перетворили на повноцінну квартиру. Як це можливо?

– Ця кімната у одеській комуналці дісталась людям у спадок, вони не збирались її продавати, а планували здавати у оренду. Отож, звернулись до мене, щоб я щодо неї щось придумала. Оскільки єдине вікно кімнати виходило на морг та будівлю судмедекспертизи, то зробити це було непросто. Рішення прийшло несподівано. Я подумала про те, що, оскільки поряд знаходиться медінститут, варто облаштувати помешкання для студента-іноземця. 

– Чи правда, що у одній кімнаті вам вдалося поєднали кухню та спальню?

– Так. І навіть санвузол. У цій "студентській" квартирі є практично все, що і у великих квартирах. Це і бойлер, і пральна машина, і плита, і духовка та мікрохвильова піч. Немає хіба що посудомийної машини. Для втілення ідеї знадобилось складне планувальне рішення, бо малогабаритний простір не дає права на помилку навіть на п’ять сантиметрів.

– Які ще незвичайні рішення ви впроваджували у оселях?

– Дуже цікавим був проєкт будинку у Карпатах – "Шлях до себе". Клієнт мріяв про дім, куди буде приїжджати та відпочивати душею. За натурою він мінімаліст, але у той же час захоплюється аутентичною українською керамікою, купує карпатські килими… Для нього ми створили особливий будинок молочно-сірого кольору, усередині – фактурна стіна-мазанка з соломою та витинанка із декоративної штукатурки у вигляді чоловічої сорочки... В цей дуже теплий простір органічно вписалися кераміка та килими, які господарю до вподоби. 

"Якщо квартира північна й хочеться додати тепла, варто звернути увагу на жовтий чи помаранчевий кольори"

– Які тренди у архітектурі та дизайні, на вашу думку, визначатимуть майбутнє?

– Війна дуже загострила у всіх нас відчуття цінності життя. Думаю, у архітектурних трендах це відіб’ється на ще більшій персоналізації житла та інтер’єрів. Вона буде проявлятися у дуже точних підходах до потреб людини, її можливостей та бажань. Отож, створення житла "під людину" буде набирати обертів. Це означає, що ми будемо бачити різноманітні інтер’єри. Ще один важливий момент: як виявилося, ми не вміли рахувати. Що маю на увазі? Раніше утримувати житло було не так дорого: опалювати його, освітлювати… До того ж, відчуття "голоду", яке було притаманне людям на пострадянському просторі, породило чималу кількість безглуздо великих будинків. Тепер, коли енергоносії у всьому світі дорожчають, люди будуть віддавати перевагу житлу, що відповідає їх потребам та можливостям. Отож, знайти міру достатності для свого особистого щастя – дуже важливо. Все більш актуальними ставатимуть енергоефективні екологічні будинки. Раціональність та доцільність – критерії, що стають пріоритетними. Всі надмірності стануть недоречними. 

– Які саме маєте на увазі? 

– У кожного – свої. Хтось зрозуміє, що йому була не потрібна така велика житлова площа, хтось усвідомить, що зайвою у будинку є сауна, бо нею ніхто у родині не користується, хтось дійде висновку, що не хоче жити на верхньому поверсі хмарочосу, хоча колись саме про це мріяв… Усі люди шукатимуть свою зону комфорту. У кожного свої пріоритети. 

– Вас називають гуру смарт-просторів, тобто дуже компактних помешкань…

– Знаєте, те, що мені як фахівцю "приклеюють" маленькі простори, це як у акторів біда однієї ролі – артист щось добре зіграв і його асоціюють тільки з цим амплуа майже все життя. Не менш успішно він грає й інші ролі, але стереотип подолати важко. Я маю справу з різними об’єктами та масштабами, дуже вільно працюю з кольором, оскільки маю художню освіту. До речі, читаю лекції про колористику. Для мене створити інтер’єр – це як написати картину. Кожний предмет до нього привносиш так, неначе створюєш натюрморт. Стілець, торшер, керамічний горщик…

– Справді, кожен ваш інтер’єр – це наче картина. Палітра кольорів вражає. Можливо, дасте поради, як поєднувати їх у просторі житла?

– Я у кольорах себе відчуваю як риба у воді. До будь-якого відтінку можу зібрати потрясаючий інтер’єр, хоча це певна головоломка. Якщо немає знань з колористики, додайте до нейтральних білого або сірого якийсь один яскравий колір як акцент. Він має бути для вас приємним, не дратувати. Якщо квартира північна й хочеться додати тепла, варто звернути увагу на жовтий чи помаранчевий кольори. Якщо ж вона південна, спекотна, то можна використати блакитний чи смарагдовий. Усі середземноморські інтер’єри дещо прохолодні. Якщо ж прагнете до експериментів, можете придивитись до поєднань кольорів у одязі, що пропонуються відомими дизайнерами. Ще краще побувати у інтер’єрі, що візуально подобається, й відчути себе у його кольоровій палітрі. У бордовому, смарагдовому, чорному це відбуватиметься по-різному. Підказки варто шукати й у природі. Осінь – розкішна пора року, дуже щедра на фарби. Вони й у листі, й у відтінках неба та водойм. Природа завжди надихає. Серед джерел натхнення також люди, подорожі… Деякі місця стали для мене місцями сили, вплинули на моє формування – наприклад, Гімалаї. Незабутні враження залишила й Аргентина з її льодовиками, пінгвінами, фьордами, безмежними просторами. Неймовірна краса монументальності природи! Також вразила столиця Аргентини Буенос-Айрес, де емігранти відтворили колорит країн Європи. Один район нагадує Париж, інший неначе переносить вас до Італії. Вечорами люди масово займаються у парках спортом. Все це дуже цікаво. І я впевнена, що колись ще повернусь туди. 

"На даху будинку обов’язково буде невеликий город, де можна вирощувати овочі"

– Читала, що особлива ваша любов – готелі. Арт-готелі, релакс-готелі…

– А також спа з банями, басейнами. У свій час я навчалась у Німеччині їх проєктуванню. Це місця, де людина може відновитися. Особливо мені подобаються терми у Мілані. Це спа, що знаходяться прямо у центрі міста. Городяни можуть прийти, відпочити у басейнах та парових, поїсти та навіть поспати. До речі, мрію створити великий зручний спа-простір у Києві. 

– Чудова ідея! А яке житло вашої мрії?

– Це дім, який не забирає час та ресурси. Людина не повинна ставати його рабом у плані прибирання, постійних ремонтів та перевлаштувань. Розумно спроєктований простір приносить задоволення. Він "пошитий" під тебе, твої потреби, твоє життя. Мені хотілося б мати будинок у місті з невеликою ділянкою землі. Площа дому – не більше 140 квадратних метрів. Важлива відсутність візуального шуму, отож не повинно бути нічого зайвого. Мені подобаються технологічні помешкання. І оскільки я люблю спа, у моєму домі обов’язково буде така зона з банею, паровою. Для мене це життєва необхідність, спосіб відновлення. Поряд з будинком буде маленький садочок, бо це чудово, коли можеш зірвати яблуко прямо з дерева й тут же ним поласувати. А на даху обов’язково буде невеликий город, де можна вирощувати овочі та зелень.

– У чому сенс такого городу?

– У мене серед друзів є ландшафтні дизайнери. Я з ними подорожувала по Великобританії й бачила там чимало садів та городів. У них вони дуже продумані, проте я зрозуміла, що, як не старайся, ідеально гарним город бути не може, бо овочі ростуть, як їм заманеться. Одні дозрівають, у інших у цей час вже жовкне листя, певні культури треба підв’язувати... Все це я сприймаю як візуальний шум, саме тому хотіла б винести город на дах. Але все ж город має бути, бо це свого роду чудова можливість релаксу після напруженої роботи. Якось ми з чоловіком на даху будинку, у якому живемо, виростили невелику півторакілограмову диню, запросили сусідів, продегустували. Це були такі чудові емоції! 

– Можу уявити.

– До того ж, город на даху збирає дощову воду, знижує температуру його нагріву у спеку. Будинки з зеленими дахами – це перш за все екологічно. До речі, у такий спосіб можна вирощувати і квіти. У мене на даху навіть півонії квітнули. А ще я дуже люблю гортензії. Вони невибагливі у догляді, проте неймовірно гарні. Маю досить велику колекцію сортів, які привозила з усіх куточків світу.

"До того, як проєктувати житло, варто "приміряти" на себе різні простори, наприклад, поживши у готелях"

– Яким має бути ваш ідеальний дім усередині?

– Думаю, про це варто подумати у той період життя, коли це буду втілювати. Зараз немає особливого сенсу фантазувати.

– Чи потрібен вам у домі простір для роботи?

– Обов’язково, бо творчість – важлива частина мого життя. Чимало людей, коли почалася пандемія, оцінили комфортність роботи вдома. Для мене це має бути невеликий простір, адже переважно працюю за комп’ютером.

– Як вважаєте, чи може помешкання змінити життя людини?

– Я не раз спостерігала такі зміни. Наприклад, один наш клієнт суттєво схуднув. І навіть пояснив мені, чому так сталося. Виявляється, у будинку, де він мешкав раніше, його все дратувало. Отож, доводилося заїдати цей негатив солодким. А у новій оселі такої "компенсації" він вже не потребував. Ще була цікава така історія. У нас був клієнт – дуже емоційно стримана людина. Коли він переїхав у нове житло, ми навіть не могли зрозуміти, чи подобається воно йому. Наступного дня його дружина сповістила: "Задоволений – взяв вихідний". Через день отримуємо ще одне повідомлення від неї: "Дуже подобається – взяв ще один вихідний!" А згодом написала: "Здається, чоловік у захваті – сказав, що тиждень не хоче нікуди з дому виходити, почувається, як у розкішному п’ятизірковому готелі".

– Чудова історія!

– Так повинно бути. Простори мають будуватися, щоб люди були у них щасливі.

– Як не помилитися, будуючи для себе житло? Адже трапляється, що оселившись у новому домі, люди раптом відчувають: "Не те! Зовсім не те!" Як уникнути такого розчарування?

– До того, як проєктувати житло, варто "приміряти" на себе різні простори, наприклад, поживши у готелях. Також важливо напередодні проєктування поставити собі важливі запитання: як ви живете, чого вам бракує, що дратує, про що мрієте, які маєте плани на майбутнє? Також важливий фактор – вибір архітектора та дизайнера. Подивіться різноманітні проєкти, спробуйте визначитися з тим, які вам особливо подобаються. Дізнайтесь, хто їх створював. Перегляньте інші роботи фахівця. Якщо вони вам до вподоби, звертайтесь саме до нього. Професійно розроблений проєкт – це маршрутна карта, якою потрібно пройти, чітко дотримуючись маршруту. Тоді і гроші, і час не будуть витрачені безглуздо. Адже основні помилки у будівництві та оформленні інтер’єру – невідповідність та недоцільність. Важливо правильно використовувати бюджет. Трапляється, люди замовили занадто дорогі меблі, а на двері грошей не вистачило, чи, скажімо, вклали значні кошти у радіатори, а сантехніку через брак грошей купили неякісну. У всьому має бути розумний баланс.

– Який дім, на вашу думку, можна вважати на сто відсотків комфортним?

– У кожної людини своє уявлення. Це залежить від багатьох чинників – від віку, способу життя, життєвого досвіду… У двадцять років ви можете спати на карематі на підлозі у абсолютно мінімалістичному інтер’єрі, одяг розвісити на спинці стільця, готувати їжу у мультиварці – і відчуватимете себе щасливо. Адже у цьому віці життя зазвичай емоційно багате. З віком люди хочуть мати і зручне ліжко, і комфортну ванну, їм потрібно набагато більше речей. Пояснення просте: емоції всередині вже згасають, і ці речі нагадують їм про яскраві моменти у минулому. Також рівень комфорту визначається для людини тим, що вона змогла у своєму житті спробувати. Коли ви зрозуміли, що таке справді зручний матрац, то менш якісний вас ніяк не влаштує. До речі, ви знаєте, чому люди так люблять дорогі готелі? Одна з причин: вони підсвідомо знаходять там дещо таке, чого у них немає вдома. Немає не тому, що не можуть собі дозволити, а тому, що не знають, що таке існує. До речі, комфорт, зручність та якість життя не завжди залежать від кількості грошей. Наведу такий приклад. Якщо у вас у спальні немає гачка для халату, це незручно. Ви можете придбати дешевий гачок, більш дорогий або навіть вишуканий дизайнерський, але, повірте, навіть звичайний цвях змінить на краще якість вашого життя у цьому сенсі. 

– Мабуть, ви як архітектор можете створити для себе ідеальний простір?

– Для себе це, повірте, робити досить складно. Для створення простору мені потрібен замовник, тому коли проєктую об’єкти для нашої родини, моїм "клієнтом" стає мій чоловік. Його вибір мені зазвичай подобається, наші смаки, цінності, можливості і мрії співзвучні. 

– Олено, яке ваше творче кредо?

– Я роблю тільки те, що не можу не робити, і тільки те, що хочу робити. У всякому разі завжди прагну до цього.