Архітекторка Анна Кирій: Мене надихають дуже складні проєкти

Анна Кирій – відома українська архітекторка, Master of Business Administration (MBA), власниця Архітектурно-проєктної групи Анни Кирій, заступниця Голови Архітектурної палати Національної спілки архітекторів України, яка об’єднує сертифікованих фахівців.

Вона справжній флагман у своїй професії, у яку закохана. Будівлі, що створюються під керівництвом Анни Кирій, можна сміливо назвати архітектурою майбутнього, адже вже при проєктуванні прогнозується доля споруди через сто років, враховується те, чи не зашкодить таке будівництво довкіллю у близькій та далекій перспективі.

"Зодчество було головним літописом людства", – колись писав відомий французький письменник Віктор Гюго. Архітектурні ідеї Анни Кирій – важливі сторінки у літописі сучасної української архітектури. Й нащадки гідно їх оцінять.

В інтерв’ю порталу НЕРУХОМІ відома архітекторка розповіла про тренди у сучасній архітектурі, творцем якої є вона та її команда, про житло своєї мрії, а також про те, що її надихає у творчості. 

"Вже зараз при будівництві в Європі продумують, яким чином буде утилізована будівля"

– Анно, на своїй сторінці у Facebook ви написали: "Хочу в Україні сучасну архітектуру". А яким ви бачите житло майбутнього?

– Мій прогноз такий, що після всіх випробувань, які проходить і ще проходитиме людство (пандемія, війни, екологічні катастрофи, економічні кризи) більшість людей будуть жити у маленьких, але дуже функціональних, продуманих до дрібниць помешканнях, а те, чого нам бракує, будемо компенсувати за допомогою діджитал-технологій та технологій доповненої реальності. Насправді для комфортного життя людині достатньо мати невелику житлову площу. Варто згадати дерев’яний будиночок le Cabanon розмірами 3,66 на 3,66 метри, який побудував для себе визначний французький архітектор Ле Корбюзьє після Другої світової війни. Скромна будівля досі стоїть на Лазурному узбережжі поряд з найдорожчими віллами і є доказом того, як небагато насправді потрібно людині. Ще один приклад – будинок Ілона Маска площею 35 квадратних метрів. До речі, я з чоловіком та двома дорослими дітьми (старший син студент другого курсу, а молодший навчається у одинадцятому класі) живу у "хрущівці" – в квартирі площею 48 квадратних метрів. Звичайно, мені б хотілося мати більшу оселю, проте архітектурний бізнес, на жаль, не приносить великих прибутків, тому дозволити собі придбання нерухомості більшої за площею не можу. Щодо дизайну житла, у перспективі він ставатиме якомога простішим, у пріоритеті буде використання сертифікованих екологічних матеріалів. Все більшої популярності набуватиме ресайклінг. Вже зараз при будівництві в Європі продумують, яким чином буде утилізована будівля та як використати будівельний матеріал повторно, щоб не забруднювати й не завантажувати планету. Не можна безвідповідально закривати очі на глобальне потеплення та зміни клімату, бо така байдужість загрожує жахливими наслідками, про які вже сьогодні говорять учені всього світу. І ці катастрофи, за прогнозами фахівців, можуть статися досить скоро, якщо ми не будемо свідомо ставитися до того, що робимо.

– Чи правильно я зрозуміла, що кожна будівля має термін придатності?

– В архітектурі це називається нормативний термін експлуатації. Для багатоквартирного будинку це сто років при правильному користуванні та своєчасному ремонті. Це, звичайно, не свідчить про те, що вікна прослужать сторіччя. Наприклад, термін експлуатації пластикових вікон може бути до тридцяти років. Вони – це як одяг у людини.З часом їх можна замінити на якісь інші. Хоча, знаєте, дерев’яні вікна, які зараз реставрують у Львові та Івано-Франківську, налічують більш ніж сторічну історію. 

– Мабуть, трапляється і таке, що через сто років будівля перебуває у досить непоганому стані і може стояти ще не менше ніж сторіччя?

– Є будинки, що можуть існувати і двісті-триста років. Я вважаю так: все, що можна не руйнувати, варто зберегти. Для цього роблять капітальний ремонт, реконструкцію, реновацію. Кожній будівлі можна подарувати нове життя, надати нових сенсів. Уявіть, скільки сміття утворюється після руйнування. Куди його подіти, щоб не забруднювати навколишнє середовище? Я вже мовчу про те, скільки палива буде використано при його вивозі транспортом, скільки шкідливих речовин буде викинуто у повітря? На жаль, про це мало хто думає, а варто.

– Кілька років назад я брала інтерв’ю у англійського дизайнера ексклюзивних шовкових шпалер. Його клієнти – найбагатші люди у світі. І от що цікаво, такі шпалери, коли роблять ремонт, не викидають, а реставрують. Зізнаюсь, що у нас про реставрацію шпалер ніколи ні від кого не чула.

– Думаю, таке явище є й у нас, але це рідкість. А от у Європі реставрація цінних речей досить популярна. Мова ж іде про шпалери ручної роботи, створення яких – справжнє мистецтво. Це також прояв свідомого ставлення до збереження природи. Мрію про той час, коли більшість людей в Україні будуть мислити не тільки інтересами своєї родини та свого бізнесу, а більш глобальними – інтересами країни та планети. Адже кожне наше рішення сьогодні впливає на те, яким буде наше майбутнє та майбутнє наступних поколінь. 

"У кожному класі нами спроєктованої школи є прозора стіна. І це невипадково"

– Ваша архітектурно-проєктна група створює футуристичні проєкти, які вражають дизайном та функціональністю.

– Я б не назвала це футуризмом, скоріше – сучасною, розумною архітектурою. Це не просто будівлі, намальовані на папірчику й "посаджені" на ділянку. Вони створюються з урахуванням контексту, завдань замовника, збалансування інтересів усіх сторін. І, звичайно, з думкою про те, що буде з будівлею через сто років. Ви можете подивитися на наш проєкт будівлі Національної служби здоров’я України. Це була медсанчастина радянських часів. Нам вдалося переосмислити цю будівлю, не руйнуючи її, не роблячи скажений демонатаж. Непростим завданням, яке довелося вирішувати, було підкреслити всі переваги та знівелювати недоліки. Думаю, нам це вдалось завдяки інтелектуальним рішенням. Результат – архітектурна форма та простір, у яких користувачі відчуватимуть себе комфортно. Скажімо, коли ми проєктуємо пологовий будинок, думаємо і про діток, і про мам, і про лікарів, і про татусів, бабусь та дідусів, які прийдуть відвідати своїх найрідніших людей, і навіть про прибиральниць, які дбатимуть про чистоту та порядок у закладі. Також хочу сказати, що дуже важливим трендом сьогодні є енергоефективні рішення у архітектурі. Не всім клієнтам вони до вподоби через те, що на початку треба вкласти немаленькі гроші в обладнання. Це окупиться через кілька років завдяки мінімальному енергоспоживанню. На жаль, не всі готові чекати. Ми ж дбаємо про те, щоб будівля була актуальною на сто років вперед.

– Які інновації ви втілюєте у свої проєктах?

– Не знаю, чи можна назвати це інновацією, але приведу такий приклад. Ми проєктували школу в Броварах. У кожному класі є прозора скляна стіна. І це не випадково. Відомо, що ті речі, які травмують дітей, часто відбуваються за закритими дверима у класі. Вітражні стіни значно зменшують такі ризики. Навряд вчитель буде кричати на дитину, коли знатиме, що через прозору стіну його можуть побачити директор школи, який іде коридором, або, наприклад, батьки учнів. Такий простір, образно кажучи, теж може виховувати. Нова школа має бути новою не тільки за суттю, а й за формою. Саме тому ми спробували переосмислити простір, зробити його відкритим та дружнім для дітей, батьків, вчителів. Це простір, залитий світлом, з ідеєю просвітлення у всіх сенсах.

– Ваш проєкт аквапарку "Карпатія" у Мукачеві отримав Гран-прі конкурсу проєктів "Будівельна зірка". Чим він особливий?

– Його ми розробляли разом з фахівцями з водних технологій. У аквапарку є гірки, річка з течією, хвильовий басейн, соляні кімнати… Різноманітні басейни розташовані на різних рівнях – і ці простори неначе перетікають один у інший. Будівля знаходиться на рівній місцевості, тож ми створили рельєф самі. З найвищої тераси аквапарку можна бачити гори. Це дуже гарне видовище. Пересуваючись різними рівнями, відвідувачі бачать різноманітні види і переживають неймовірні емоційні досвіди. Це як окрема цікава подорож. Сама аквазона велика та прозора, щоб було більше світла. Ми запроєктували перекриття прольотом 56 метрів без опор. Та й зовні будівля незвичайна. Щодо фасадів, ми хотіли "закодувати" в них метафору гір та карпатського лісу. Це сучасний метафоричний дизайн, при цьому дуже простий та лаконічний.

"Простір, де немає ніякого візуального шуму, сприятливий для народження нових думок та ідей"

– Анно, ви створюєте такі цікаві будівлі, а про яке житло для себе мрієте?

– Думаю, це був би будинок максимально простий, з вікнами від підлоги до стелі. Мій ідеальний простір мінімалістичний. Білі стіни, темна підлога, що віддзеркалює світло з вікон, крізь які бачиш красиву природу. Декор мінімальний, можна обійтись навіть без нього. Простір, де немає ніякого візуального шуму, сприятливий для народження нових думок та ідей, бо нічого не відволікає й можна зосередитися. Також важливо, щоб вдома людина мала змогу якісно відпочивати. Це одне з основних призначень житла. Простір без зайвого декору можна доповнювати улюбленими речами. Коли, наприклад, наповнюєш шафу книжками, у твоїй білій кімнаті з’являється дуже яскрава стінка. Кожна деталь у інтер’єрі має бути "про щось". Скажімо, мені хотілося б, щоб у мене був якийсь старовинний стілець – можливо, створений у епоху модерну. Ймовірно, він би уособлював інтелектуальну думку якогось дизайнера чи архітектора – це завжди цікаво.

– Кухня вашої мрії якась особлива? Ви любите готувати?

– Ні, не дуже. Я вдало вийшла заміж (посміхається). Мій чоловік чудово готує, а я люблю насолоджуватися смаком страв. Коли є можливість, мені до вподоби обідати або вечеряти у кафе чи ресторані. А коли такої можливості немає, можу відварити щось нашвидку – і це теж нормально. Щодо власної кухні, мені подобаються "острівні" рішення. Я не готую, але мию посуд, тому люблю, коли навпроти мийки є вікно. Мені подобається крізь скло бачити якусь картинку. Бажано, щоб вітражне вікно від підлоги до стелі було на кухні не одне. Мені до душі "прозорий" простір. Що ще? Уявна кухня моєї мрії мінімальна – велика мені не потрібна. 

– Якого кольору мають бути кухонні фасади? Читала, що дуже популярними стали темні відтінки сірого та навіть чорний. 

– Мій улюблений колір білий. Знаєте, вибір палітри завжди індивідуальний. Який би колір людина не обрала для інтер’єру, важливо, щоб відчувала себе комфортно. Хтось любить червоний колір, а когось він може дратувати. До речі, цей колір присутній у мене в офісі. Він в акцентах. Наприклад, є червоні полички. Мені цей колір до вподоби. 

"Винайдення найкращого рішення, яке єдине правильне у даному контексті, – для професіонала це особливе відчуття" 

– Для творчих людей завжди важливий релакс. Зараз у тренді оформлювати ванну кімнату у стилі, що наближений до природи. Природний камінь, тропічні рослини у декорі, ефекти водоспаду… А яка ванна кімната для вас ідеальна? 

– Не хочу вас розчаровувати, але для мене вона зовсім інша – можливо, оздоблена старою плиткою, придбаною на барахолці. Не виключаю, що ця плитка вже могла бути у використанні. З неї я б зробила дуже гарну підлогу. Мені подобається давати нове життя старим речам. А стіни, як і всюди у оселі, нехай будуть білими. Саму ж ванну я б придбала теж не сучасну – на левових ніжках, автентичну, стару. Пластикові джакузі мене не надихають. Все у домі має бути створене зі смаком. 

– А у вас він чудовий. 

– Дякую. Звичайно, купивши одні і ті ж матеріали, кожна людина зробить по-своєму. Це, як і з одягом. Хтось, одягнувшись на секонд-хенді, буде схожим на голлівудську зірку, а хтось виглядатиме жалюгідно. Все залежить від смаку. Щодо інтер’єру, краще за все звернутись до професійного архітектора і довірити створення дизайну йому. Знаєте, взагалі я прихильниця індивідуальних нетипових проєктів житла. Не обов’язково обирати з того, що є на ринку. Ви можете об’єднатися з друзями та знайомими й стати замовниками будинку вашої мрії, звернутися до того архітектора, який втілить все зі смаком. У Німеччині, наприклад, люди споріднених інтересів створюють баугрупи. На певній земельній ділянці вони замовляють житловий комплекс, що відповідає їхнім критеріям. Це свого роду кооперативне будівництво. З архітектором та проєктною компанією (часто у палких дискусіях) узгоджують проєкт, а далі знаходять будівельну компанію, яка втілює задумку в життя. Архітектор та проєктна компанія слідкують, щоб все було побудоване згідно проєкту. Девелопера, реклами, маркетингу у цьому ланцюжку немає, що може здешевити проєкт майже на тридцять відсотків. Житло будується доволі просте, проте з дуже якісних матеріалів і під індивідуальні бажання кожного мешканця будинку. 

– Що вас надихає на творчість?

– Чудово, коли ми можемо працювати з клієнтами як єдина команда. Також мене надихають дуже складні проєкти, багатошарові та системні задачі, що вимагають балансування думок та рішень. Наприклад, як зробити зі старої будівлі надсучасну, як вписати новобудову зі складною інфраструктурою у невелику земельну ділянку? Правильне рішення – завжди одне єдине, якщо ти врахував всі фактори і розв’язуєш саме ту задачу. Винайдення найкращого рішення, яке єдине правильне у даному контексті, – для професіонала це особливе відчуття, і кожен фахівець знає, коли воно приходить.