Архітектор-урбаніст Станіслав Дьомін: "Вибір – найкраще, що може дати людині місто майбутнього"

Міста майбутнього… Якими вони будуть? Як зробити їх зручнішими для життя? Які тренди в урбанізмі актуальні сьогодні?

Про все це в інтерв’ю порталу НЕРУХОМІ розповів відомий архітектор-урбаніст, президент Спілки урбаністів України, керівник Державного підприємства "Науково-дослідний інститут геодезії та картографії" та співзасновник проектного бюро Urban Design Станіслав Дьомін.

"Кількість офісів у мегаполісах відчутно зменшиться"

– Станіславе, згідно статистики, у середині минулого сторіччя кожна третя людина на планеті була міським жителем, а нині городян на Землі майже половина. За прогнозами європейських експертів, до 2050 року кількість мешканців міст може зрости ще майже на чверть. Що ви думаєте з цього приводу?

– Ця тенденція пов’язана перш за все з розвитком економіки та автоматизацією сільського господарства. Удосконалення автоматизованих систем посадки та обробки культур, збору урожаю зумовлює те, що з кожним роком робочих рук у цій галузі буде потрібно все менше та менше. Люди їдуть у міста. Головне, що дає людині місто, – це велика кількість контактів, які передбачають чимало можливостей. Це можливості знайти роботу мрії, придбати власне житло, відшукати друзів та свою "половинку"… При цьому, вирушаючи до міст, люди не завжди замислюються про труднощі та обмеження, пов’язані з життям у мегаполісах. Таким чином, міського населення стає все більше та більше. З іншого боку, у зв’язку з розвитком комунікаційних технологій відбувається й зворотній процес – люди переїжджають з мегаполісів ближче до природи. Значно вплинула на стрімкий розвиток цих технологій пандемія, нині безпосередній живий контакт колег у багатьох випадках не є обов’язковими. Наради, конференції – все це можна проводити дистанційно. Важливу роль у відтоку людей з мегаполісів відіграє й економічний фактор – як відомо, оренда нерухомості у передмісті Києва значно дешевша ніж у самій столиці.

– Які тренди-2023 у розвитку міст ви б відзначили?

– Один з головних – людиноорієнтованість. Це означає, що у пріоритеті потреби людини та те, наскільки вона почувається щасливою, а не, скажімо, кількість квадратних метрів у помешканні. Ще один глобальний тренд – міста стають "розумними". Сьогодні дуже важливі системи управління збалансованим розвитком територій.

– Коли мова йде про мегаполіс, одразу в уяві постають масштабні бізнес-центри, торгівельні комплекси. Проте є прогнози, що офісний образ міста – це вже минуле.

– Крім тренду на людиноорієнтованість дуже важливі тренди на персоналізацію та гуманізацію, тому що вибір сьогодні – один із ключових моментів для кожного з нас. У розвинутих економіках робиться акцент на тому, що важливо чути кожну людину персонально. Це стосується й вибору людиною робочого місця. Якщо офіс у Нью-Йорку зразка 80-х років являв собою приміщення з однаковими столами, стільцями та комп’ютерами, то сьогодні кожен може обрати для себе комфортний формат. Хтось працює вдома, хтось може працювати за ноутбуком навіть у гамаку на пляжі. Хороші фахівці цінують, коли роботодавець підходить до їхніх потреб індивідуально, а не каже: "У нас працюють тільки так – і ніяк інакше". Демократичні підходи втілюються керівниками компаній, які зацікавлені, щоб залучити найкращих професіоналів. Отож, традиційних класичних офісів ставатиме все менше. Ще однією причиною їх зменшення є те, що інвестори будуть враховувати ризики повторення пандемій. Чи зникнуть офіси взагалі? Ні. Поясню чому. Зазвичай люди з досвідом, які звикли до офісної дисципліни, зберігають організаційні навички, працюючи й дистанційно, поза офісом. Інша історія – нове покоління співробітників. Для того, щоб отримати навики трудової дисципліни, початківцям варто певний період попрацювати у офісі. Крім того, зазвичай важливий досвід живої комунікації співробітників у колективі. Думаю, саме для цього багато компаній збережуть офіси. З часом, коли фахівець досягне високого рівня професійності, він зможе обирати зручний формат праці. Щодо збереження офісної системи, також не варто забувати, що є галузі, де все зав’язано на особистій присутності працівника. І все ж кількість офісів у мегаполісах відчутно зменшиться.

"Продажі через інтернет стрімко розвиваються, проте торгівельні центри не зникнуть"

– Кілька років назад відомий скандинавський тренд-аналітик розповідав мені, що з часом люди будуть віддавати перевагу не онлайн-шопінгу, а покупкам у традиційних магазинах, де можна річ побачити, потримати у руках, поміряти… Натомість, є інше бачення, згідно якому кількість торгівельних центрів у майбутньому значно зменшиться. А яка ваша думка з цього приводу?

– Вважаю, що відбудеться переосмислення форматів. Інтернет продажів стрімко розвивається, проте торгівельні центри не зникнуть, оскільки робити покупки у них зручно багатьом людям. Для розвинутих економік важлива індивідуалізація підходів. Очевидно, ви помітили, що сам сенс торгівельних центрів змінюється. У останні роки чимало покупців приїжджають у магазини як на виставку, а потім замовляють речі, які сподобалися, у інтернеті. Тому, думаю, з часом ми побачимо модернізацію торгівельних центрів. Очевидно, що це будуть багатофункційні комплекси, де ключовим буде задоволення потреб відвідувачів у безпосередньому контакті з товаром або продавцем-консультантом. Якою саме буде модернізація, сьогодні важко сказати, оскільки ми живемо в епоху дуже високої динаміки практично у всіх процесах. Кожного дня з’являється щось нове – те, що змінює правила гри. Зараз немає бізнес-моделей, які можуть стабільно працювати десятиріччями, не зазнаючи якихось модернізацій та змін. При цьому ринок у постійному пошуку ефективних конкурентних бізнес-моделей.

– Читала, що ще один тренд – екологічні квартали у великих містах. Це перш за все квартали вільні від автомобілів. Зокрема, такі планують створювати у Барселоні.

–У цьому місті вони вже частково реалізовані. Причому, досить грамотно. Там пішли по шляху експериментів – перекривають вулиці тимчасовими конструкціями. Наприклад, ставлять горщики, у яких ростуть дерева. А взагалі всесвітня тенденція – це відмова від приватного транспорту. Чому у нас люди віддають перевагу власним автомобілям? Причин багато. Одна з них – недостатня розвинутість пішохідної інфраструктури – гуляти вулицями часто буває некомфортно і з гігієнічної точки зору, і з естетичної. Громадський транспорт розвинутий не на належному рівні. Рівень забезпеченості Києва безпечними для руху велодоріжками теж досить низький. Людина ж обирає той спосіб пересування, який для неї найбільш зручний. Чи прийдемо ми до відмови від засилля приватного транспорту на наших дорогах? Звичайно. Ми йдемо тим же шляхом, що і інші європейські країни.

– Існує думка, що міста майбутнього будуть нагадувати паркові зони з малоповерховою забудовою. Гарна картинка, та чи реальна?

– Думаю, така інтерпретація схожа на маркетинговий хід. Місто – це "костюм суспільства". Середовище, де ми живемо, реагує на наші запити. А вони у кожного з нас різні. Комусь подобається жити на останньому поверсі хмарочосу, де з вікон можна милуватися панорамою міста, хтось більш комфортно почувається на першому поверсі – ближче до землі. Вибір – найкраще, що може дати людині місто майбутнього. Крім того, запити у кожної людини змінюються протягом життя не один раз. Скажімо, студент, який приїхав до Києва й шукає тут свою першу роботу, мріє про невелику однокімнатну недорогу квартиру. Коли у нього з’являється дівчина, хочеться, щоб площа житла була більшою. А коли вони одружаться, народяться діти, їм би вже хотілося мати просторий приватний будинок чи квартиру у середньоповерховому будинку, де є безпечний двір з дитячим та спортивним майданчиками. Коли ж діти виростають та залишають батьківський дім, це ще одна, але вже зовсім інша історія.

"Зараз ми входимо у той етап, коли межа між інформаційним та фізичним середовищем стає все тоншою"

– Одна з досить модних тенденцій у світі – зелені дахи. У деяких країнах на дахах багатоповерхівок вирощують навіть виноград та полуницю. Які перспективи розвитку цього тренду в Україні?

– Зелені дахи – це, безумовно, добре, оскільки рослинність утримує воду, захищає влітку покрівлю від перегріву. Відсутність зелені у місті зумовлює сухість повітря, низьку його якість, пилюку, що накопичується… Треба розуміти, що підтримка мікроклімату навколо нас підтримується в основному не штучними, а природними системами. Зелені насадження забезпечують очистку, зволоження та охолодження повітря, його фільтрацію від часточок пилу та шкідливих домішок. Щодо зелених дахів, вони зумовлюють певне здорожчання будівництва. І, відповідно, їх наявність впливає на ціну будівель. Наприклад, в Європі стимулювання створення зелених покрівель відбулося завдяки впроваждення тарифу на підключення до зливової каналізації, тож затримувати та утилізовувати воду на ділянці забудовнику стало вигідніше. Тренд на зелені покрівлі втілюється нині й в Україні. Такі дахи виглядають дуже естетично. Чи стане це масовим явищем? На жаль, поки що навряд. Для їх втілення повинні бути створені законодавчі та економічні стимули. Такі дахи зараз скоріше мають декоративне значення, а вирощувати овочі, ягоди та фрукти у нас є де, окрім дахів. В Україні дуже багато родючої землі. У багатьох людей є дачі у селах, де можна вирощувати те, що вони бажають.

– Який тренд у урбанізмі, на вашу думку, найбільш футуристичний?

– Доповнена(змішана) реальність. Зараз ми входимо в той етап, коли межа між інформаційним та фізичним середовищем стає все тоншою. Коли реальність стане змішаною (а я думаю, це може статися протягом найближчих років), відбудеться справжня революція у міському будівництві та архітектурі.

– Як це виглядатиме?

– Ну, наприклад, це стосуватиметься навігації. Ви йдете вулицею, а доповнена реальність втілюватиметься у підсвічуванні вивісок магазинів та ресторанів, підказках, де що знаходиться, як далеко тролейбус від зупинки, де ви його чекаєте. У будівництві все більше застосовуватимуться ВIM-технології – цифрове моделювання. Завдяки ним можна побачити, яким буде щойно спроєктований будинок. Але і це ще не все. Думаю, що незабаром ми побачимо імітаційне моделювання містобудівних систем. Тоді ми зможемо прораховувати сценарії розвитку щодо того, а що буде, якщо… Що буде, якщо ми тут побудуємо будинок? А що буде, якщо там ми прокладемо дорогу?

"Штучний інтелект, володіючи інформацією про стан вашого здоров’я, ваші смаки та потреби, зможе порекомендувати вам житло"

– Більше десяти років назад я спілкувалась з мобільним продюсером Леді Гаги Ральфом Сайманом, який винайшов рінгтон та є гуру інновацій у сфері мобільних розваг. Він розповідав, що технології сягнуть таких вершин, що можна буде, сфокусувавши мобільний телефон на будь-яку багатоповерхівку, побачити, які квартири там продаються, а які здаються у оренду. Запам’ятались його слова: "Можливо, сьогодні таке важко уявити, але незабаром стане нормою життя, коли ви стоїте у автомобільному заторі – й підшукуєте собі квартиру".

– Думаю, все це перспектива найближчого десятиріччя. Штучний інтелект, володіючи інформацією про стан вашого здоров’я, ваші смаки та потреби, зможе порекомендувати вам житло, яке максимально відповідає вашим потребам та можливостям. Ці технології суттєво будуть впливати і на ринок.

– Ви співзасновник проєктного бюро Urban Design. Якими проєктами пишаєтесь?

– Компанія надає послуги з проектування міського середовища, благоустрою житлових та громадських будівель. Наші замовники - девелоперські компанії, муніципалітети та приватні особи. Свою місію ми бачимо в тому, щоб зберігати цінне, розвивати цінності для майбутніх поколінь, не нашкодити. Це важливо, адже навколишнє середовище дуже впливає на якість людського життя. Наша компанія була заснована групою однодумців у 2019 році. Ядро команди – досвідчені архітектори, ландшафтні дизайнери, інженери та конструктори. Ми розробляємо повний комплекс проєктних робіт – від містобудівної документації до деталей малих архітектурних форм, які втілюємо за допомогою S3T – майстерні міського простору( я також є її співзасновником).

Особисто для мене архітектура - значна частина мого життя. Я архітектор у четвертому поколінні. Моя родина вже сотню років створює міське середовище нашого міста. На сьогоднішній день відносно молоде бюро Urban Design має досить велике портфоліо, з яким можна ознайомитись на нашому сайті. Особливо хочеться відзначити реалізовані нами проєкти благоустрою прибудинкової території житлових комплексів "Русанівська гавань" та "Chalet", а також реконструкцію історичної будівлі у центрі Києва для посольства Японії (у 2021–2022 роках). Глибока повага до історичного контексту у поєднанні із сучасними архітектурними та інженерними рішеннями зробили реконструкцію цієї будівлі помітною подією для столиці України.

"Треба жити так, щоб навколо всім хотілося жити"

– А яке житло вашої мрії?

– У мене троє дітей. Ідеальним помешканням для мене був би одноповерховий дім площею до 200 метрів, з 10 сотками упорядкованої території. Хотілося б, щоб місце розташування було затишне – бажано між річкою та лісом.

– Якому стилю інтер’єру ви віддали б перевагу?

– Як людина, яка має справу з архітектурою, розумію умовність меж між стилями. Для мене важливі якісні матеріали (вони повинні гарно старіти), ергономіка простору, мікроклімат (системи, які можуть підтримувати високу якість повітря всередині помешкання, оптимальну температуру…).

– Без чого не уявляєте свій дім?

– Знаєте, про це, мабуть, краще запитати мою дружину, оскільки я дуже багато часу проводжу на роботі. Для мене дім – це місце, де я можу провести час з родиною, вiдпочити, тож не уявляю свій дім без родини.

– Чи любите ви готувати? І якою для вас є ідеальна кухня?

– Я готую, але сказати, що дуже люблю цим займатись, не можу. Зазвичай віддаю перевагу простим стравам. Сніданки для родини готую я, а обіди та вечері – моя дружина. Мрію про таку кухню, яка буде їй подобатися.

– Практично у кожної людини є хобі. Які вони у вас?

– У мене їх багато, а от часу для них мало. Я люблю та пишу музику, граю на гітарі та клавішних. Також люблю та пишу поезію. Мені до вподоби спорт. Близько десяти років я займався різними видами рукопашного бою. Також захоплююсь сноубордом.

– Станіславе, яке ваше життєве кредо?

– Треба жити так, щоб навколо всім хотілося жити!