Скульптор Олег Пінчук: Одного разу я завітав у село Пінчуки й закохався у нього

7 хв

Дивовижні скульптури Олега Пінчука відомі не лише в Україні, а й далеко за її межами. Вони є у зібраннях Національного художнього музею України, Віденського музею історії мистецтв, Shanghai ArtCollection Museum, а також у приватних колекціях в різних країнах світу. Зображення скульптур Олега Пінчука використовуються на годинниках всесвітньо відомої швейцарської компанії BOVET. Також вже чимало років відомий український скульптор успішно співпрацює з легендарним швейцарським ювелірним брендом Cartier.

Сьогодні народний художник України, директор Європейської школи мистецтв Олег Пінчук розповів виданню НЕРУХОМІ про свій улюблений дім у селі Пінчуки на Київщині, а також про те, як би хотів удосконалити своє житло в майбутньому. 

"Нещодавно біля свого будинку я побудував екомайстерню"

Олегу, твої роботи навіть у складні часи заряджають оптимізмом. А яким має бути дім, де тобі комфортно жити та творити?

– Той, що я збудував, саме такий. Єдине, що б хотів змінити – перейти на енергозберігаючі технології, які дозволяють використовувати енергію сонця. Мрію про незалежну сонячну електростанцію, яка б розв'язувала всі проблеми, пов’язані з теплом у домі. До речі, нещодавно біля свого будинку я побудував екомайстерню. На її місці стояла стара хата, якій було понад сто років. Ми її розібрали. Соснові балки, що там були, я використав для декору приміщення й виготовлення меблів. Для оздоблення майстерні застосував також валуни вагою 20-30 тонн. А ще з природного каменю зробив підставки під свої скульптури та біокамін, що працює на етиловому спирті. Щоправда, він служить не для обігріву, а для краси. У підлогу вмонтував акваріум. Це досить невелика майстерня. В ній я не створюю скульптури – пишу наукові праці, малюю ескізи, медитую на тлі робіт Марії Примаченко, іноді приймаю друзів.

– Стильно та сучасно. Мабуть, і дім у тебе незвичайний?

– Коли я його будував, розумів: архітектура повинна органічно вписуватися у природу та бути співзвучною місцевому колориту. У моєму будинку чимало елементів класичної української хати. І мені це до вподоби. Наприклад, дах декорований українським орнаментом. Зараз люди відходять від так званого конструктивізму, це було модним певний час назад, а тепер у Європі й Америці більш прагнуть до традиційних будівель у стилі "кантрі". Я досить часто буваю у Швейцарії, де прожив три роки, й хочу сказати: більшість у цій країні є прихильниками старої швейцарської архітектури, яка випробувана століттями й надійно захищає від морозів, спеки та опадів. Хай-тек – не мій стиль. Все ж мені більше подобається житло, що нагадує те, у якому жили мої пращури. Можливо, у стилі хай-тек я збудую музей сучасної скульптури біля свого будинку – на щастя, територія дозволяє. Це моя велика мрія. Сподіваюсь, що вона здійсниться. 

"Я вкладаю у кожну свою роботу позитивні емоції, й, мабуть, люди це відчувають"

– Хай цей твій проєкт обов’язково втілиться у життя. А які інновації ти хотів би започаткувати у своєму будинку?

– Мені подобається система "розумний дім". Це дуже зручно. Дещо, до речі, я уже втілив. Скажімо, опалення у моєму будинку вмикається та вимикається автоматично, залежно від температури повітря. 

– Мабуть, і штори відкриваєш та закриваєш одним натиском пульта?

– Штор у мене немає. Є лише легкі прозорі фіранки, що створюють у домі затишок. Я людина відкрита й простір люблю відкритий. Мені подобається милуватися картинами живої природи за вікном. Лебеді, що плавають в озері, розмаїття квітів – все це не може не надихати. Кожне дерево, кожен кущ немов живі скульптури зі своїм періодом цвітіння, дозрівання плодів, зі своєю палітрою кольорів. Навіть зелене листя має чимало відтінків: темне, світле, салатове…

– До речі, тренд-аналітики вважають зелений колір кольором відновлення. На їхню думку, він дарує людині енергію молодості, а це для багатьох дуже важливо. Отож, прогнозують, що в інтер’єрах зелених відтінків ставатиме у наш надскладний час все більше.

– Скажу відверто, мені достатньо цього кольору у навколишній природі. Ось я вийшов біля дому на галявину – навколо все зелене. Вважаю, що у приватному будинку немає сенсу довго лежати у ліжку чи на дивані. Треба більше часу проводити на природі: читати, пити чай чи каву, спілкуватись з рідними та друзями… А у домі у мене переважають світлі відтінки натурального дерева та каменю. Й мені у такій палітрі досить затишно жити та працювати. Засилля зелених кольорів у інтер’єрі – це, мабуть, було б занадто. 

– У тебе вдома є килими?

– Лише на підлозі при вході. Вони під колір паркету, тому не впадають в очі. На стінах – тільки картини. Це колекція робіт відомих українських художників. Для мене моя домашня галерея – місце споглядання та медитації. Я колекціонер картин топових українських художників. У мене є роботи Марії Примаченко, Олександра Ройтбурда, Петра Бевзи, Тіберія Сільваші… 

– Чи знаєш ти, що твої скульптури колекціонери часто називають оберегами людської психіки?

– Це дуже приємно. Я вкладаю у кожну свою роботу позитивні емоції, й, мабуть, люди це відчувають. Мені не раз розповідали, що відвідувачі приходять на мої виставки спеціально для того, щоб торкнутися скульптур, сфотографуватись на їхньому тлі. 

"Сучасну пральну машину у ванній кімнаті я доповнив старовинними ночвами з лавандою"

– Відомо, що ти гурман. Якою уявляєш ідеальну кухню?

– Я, справді, люблю поїсти й при цьому мрію скинути з десяток кілограмів. Розповім цікаву історію. Коли відомий модельєр П’єр Карден приїхав до Києва й побачив мої твори, запропонував мені показати їх у його Центрі моди в Парижі. Він був унікальною особистістю. Я був вражений, коли він у своєму Центрі моди почав мені допомагати переносити столи та тумби й розставляти скульптури. А згодом запросив мене на обід у свій ресторан "Максим". П’єр Карден був вегетаріанцем, їв досить мало, а я, як вже розповідав, любитель поїсти. Отож, завітавши на обід до ресторану Кардена, думав, що мені запропонують, як то кажуть, перше, друге та компот. Мені ж подали легкий салат із гребінцями та зеленню і якусь екзотичну рибу. Страви були декоровані дуже вишукано, проте порції виявилися надзвичайно маленькими. Зізнаюсь, що після обіду з видатним модельєром я так хотів їсти, що одразу ж купив собі великий гамбургер. Зараз я намагаюсь вживати саме таку легку їжу, якою тоді мене пригощав П’єр Карден: салати, рибу з овочами, морепродукти… Й найкращий варіант для мене був би споживати те, що росте прямо під вікнами мого будинку. Вийшов з дому, нарвав малини, ожини чи порічок – поласував ними досхочу. Викопав трошки картопельки – запік її, назбирав свіжих ароматних огірочків та помідорчиків на грядці – зробив салат. А ще справжнє задоволення для мене – наловити риби в озері поряд з домом. Я дуже смачно готую карасів. Вони аж тануть у роті! Сама ж кухня у домі має бути просторою. У мене вона об’єднана з їдальнею та камінним залом. Моя кухня оформлена в оливкових тонах. На їхньому тлі всі страви дуже апетитні.

– Мабуть, і ванна кімната має бути якоюсь особливою?

– У мене так і є. Наприклад, сучасну пральну машину я доповнив старовинними ночвами з лавандою. Хіба не гарно? Ці ночви я знайшов на даху будинку, який планували під знесення. А взагалі ванна кімната, на мою думку, повинна бути невелика та функціональна. Й таких кімнат має бути у домі кілька, адже нас у сім’ї четверо: я, дружина Ліля, діти – 19-річна Оксана та 17-річний Богдан. До того ж досить часто до нас приїжджають гості.

– Чимало людей мріють про домашній спортзал. У тебе є такий?

– Ні, мій спортзал – грядки, лопата, сапа, ножиці для стрижки рослин. 

– Чи є у тебе домашні улюбленці?

– Так, у нас шість кішок й чотири собаки. У собак надворі є власний будиночок. 

– Що для тебе неприйнятне у сучасному інтер’єрі?

– Помпезні крісла, позолочені рами… Думаю, це вже перегорнута сторінка. 

– Ти мешкаєш у селі Пінчуки на Київщині. Це випадковість?

– Так, чистий збіг. Мене доля сюди привела. Одного разу я завітав у село Пінчуки й закохався у нього. Це була просто містика. Вирішив, що буду тут будуватись. Ми дуже любимо наш будинок і ще ні разу не пожалкували, що обрали це мальовниче місце. Наш дім побудований з любов’ю й, що важливо, це досить бюджетний проєкт. За кордоном такий будинок коштував би набагато дорожче. Про це мені не раз говорили друзі, що приїжджали до мене в гості з інших країн. І для мене велике щастя, що я можу жити у такому чудовому домі у своїй рідній країні. 

– До речі, який, на твою думку, головний секрет щасливого дому?

– Коли у ньому є гармонія, апетитно пахне свіжим гарячим борщем, краса надворі – це, мабуть, і є щастя.

Автор:

Ольга Сметанська

Інтерв'юер

Ольга Ліснича (творчий псевдонім – Сметанська). 20 років стажу роботи в ЗМІ. Перший в Україні тренд- редактор. Автор інтерв'ю з експертами та лідерами галузей у різних сферах. Інтерв'юер творців всесвітньо відомих брендів. Експерт Національного репутаційного рейтингу компаній

Усі статті автора

Коментарі

190

Ваш запит принято

Відділ продажу зв'яжеться з Вами найближчим часом