Кондитерка Олена Зіберт: "Отримавши кулінарний "Оскар" за свій пряниковий будиночок, я відчула неймовірне щастя"

10 хв

Українська кондитерка-дизайнерка Олена Зіберт створює казкові пряникові будиночки, які визнані найкращими у світі. У 2021 році вона стала золотою призеркою Всесвітнього конкурсу Virtual Edition COMPETITION, що зазвичай проходить двічі на рік у Великобританії. Це один з найпрестижніших кулінарних конкурсів у світі, а нагорода, яку отримала Олена Зіберт, прирівнюється до кондитерського "Оскара". 

Поціновувачі таланту чернігівської майстрині живуть не тільки в Україні, а й далеко за її межами. Більш того, у 46 країнах світу мешкають учні Олени, які навчаються у неї мистецтву "солодкої архітектури". 

У інтерв’ю порталу НЕРУХОМІ Олена Зіберт розповіла про те, як створює неймовірно красиві будиночки з пряникового тіста, про участь у престижному всесвітньому конкурсі, а також про житло мрії.

"Щоб знайти свою формулу глазурі, мені довелося експериментувати кілька місяців"

– Олено, ваші пряникові будиночки – справжні шедеври. У чому ж їхня, на вашу думку, унікальність?

– У багатьох країнах світу кондитери створюють досить складні пряникові будинки, проте, як правило, залишають їх нефарбованими або покривають мастикою. Я ж розробила авторський рецепт глазурі, яку називаю фасадною. У чому різниця? Мастика нагадує пластилін, тільки їстівний, з неї можна зліпити деталі або розкачати і приклеїти її поверх будинку. Але це не порівняти з фасадною глазур'ю, яка схожа на фарбу, що філігранно наноситься на деталі пензликом тонким шаром. Фасадна глазур досить швидко висихає (від 20 хвилин до години) – й у цьому теж її перевага. А ще у ній набагато менше цукру, ніж у мастиці, що теж важливо. Щоб знайти свою формулу глазурі, мені довелося експериментувати кілька місяців. Рецепт тримаю у секреті. Можу тільки сказати, що глазур складається з п’яти інгредієнтів, головний – цукрова пудра. Глазур може бути будь-якого кольору. У новорічній тематиці особливо гарний тандем червоного та зеленого кольорів.

– Сніг та бурульки на даху у ваших композиціях як справжні. Як їх створюєте?

– З айсингу. Айсинг – це білкова глазур(білок та цукрова пудра). Цукрової пудри йде набагато більше, ніж білка – майже у п’ять разів. А ефект припорошеності снігом досягається за допомогою цукрової пудри.

– З чого зазвичай починається створення будиночка?

– З’являється ідея, потім я малюю ескіз, продумую кольорову палітру, деталі… Щоразу це щось інше, неповторне. Я створювала будиночки ельфів, замки, казкові фургончики… Навіть відтворювала з пряників фрагменти вулиць.

– Що у пряниковому будівництві найскладніше?

– Ідеально з’єднати кілька деталей між собою. Потрібні надточні розрахунки, щоб із тіста спекти пряникові стіни, дах, сходи, які між собою компонуються, як пазли. Якщо залиті мармеладом віконця неправильної форми, це дуже ускладнює задачу. А ще непросто для мене визначатися з кольором. Траплялось, у процесі роботи для мене ставало очевидним: цей відтінок пряниковій оселі не пасує. Доводилось перефарбовувати. Навіть невдалі будинки я ніколи не ламаю. Якщо бачу, що зовсім не те, пряникову споруду із задоволенням з’їдають мої діти.

"Особливий смак у мармеладних віконечок"

– Який у ваших будиночків смак?

– Це карамельне пряникове тісто з нотками меду та різних спецій, таких, як імбир, кориця, кардамон, мускатний горіх, гвоздика, суміш перців. Смак та аромат Різдва! Особливий смак і у мармеладних віконечок, які я створюю теж за власним рецептом. Грушевий та яблучний мармелад напівпрозорий, лимонний – жовтий, полуничний – рожевий. Це так гарно – особливо, якщо ввімкнути усередині будиночку світодіодний ліхтарик. 

– Справжнє диво!

– До речі, зазвичай майстри створюють віконця з карамелі. Проте вони можуть "потекти" при перепаді температур. Цей факт і стимулював мене створити свою технологію. Мармелад ідеальний для створення ефекту скла. До того ж, надійний у тому сенсі, що не потече й не зіпсує враження від будинку.

– Скільки проєктів пряникових будиночків ви уже втілили? І які для вас незабутні?

– Близько двохсот. Особливо запам’ятався будинок, який я дарувала послу Королівства Норвегії. Він був у захопленні від моєї роботи, сфотографував подарунок на телефон і тут же виклав фото у пості в одній із соцмереж. "Кілька хвилин – і вже п’ятдесят лайків!" – щиро радів він. А діти, коли отримують будиночки у подарунок, стають просто щасливі. І якщо ще всередині ввімкнути світло, помістивши маленький ліхтарик, – для малюка це справжнє диво. Цікаво спостерігати, як діти їдять будиночок. Роблять це не кваплячись, поступово. Спочатку насолоджуються мармеладними віконцями, потім куштують пряникові двері, ганок, дах…. Часто у казкових будиночках я створюю знімні меблі. Діти люблять гратися ними, а потім з’їдають. Та й дорослі, отримавши у подарунок казковий будиночок, стають, як діти. Якось мій будиночок подарували французу. Він довго розглядав його, та не вірив, що подарунок їстівний. І тільки тоді, коли зняв упаковку і відчув аромат, вирішив спробувати на смак. 

"Створюючи пряниковий будиночок, зазвичай уявляю, хто міг би у ньому мешкати"

– За яку роботу ви отримали золоту нагороду на Всесвітньому кондитерському конкурсі Virtual Edition COMPETITION у Великобританії?

– Це був пряниковий "Старий маяк". Ідея його створення полягала в тому, що останнім часом людство переживає стільки випробувань. Маяк – символ змін на краще. Усі деталі – з пряників та айсингу( білкової глазурі). Мох створений з пряничної крихти. Ця композиція – філігранна робота, адже стіни будівлі завтовшки лише сім міліметрів. Айсингове покриття – це ще один міліметр. Усі деталі склеєні за допомогою айсингу. 

– Якого розміру ця композиція? Як ви її доставили на конкурс? Чи, можливо, створювали цю красу там на місці?

– Висота та довжина пряникової конструкції – близько пів метра, а ширина – 35 сантиметрів. Доставляти не довелося, їхати особисто теж, адже конкурс проходив, коли пандемія була у розпалі. Судді оцінювали роботи кондитерів з 59 країн світу по фото, онлайн. Авторам потрібно було надіслати світлини пряникової композиції у шести ракурсах та креслення. Професійне журі оцінювало оригінальність ідеї, складність застосованих технологій, якість виконання. Кожна деталь повинна бути виконана бездоганно. Для мене участь у конкурсі – цінний досвід. У процесі підготовки до змагань я переглянула чимало зображень маяків. Але мій, повірте, не схожий на жоден з них. Це маяк моєї фантазії. Знаєте, створюючи пряниковий будиночок, зазвичай уявляю, хто міг би у ньому мешкати. У цьому маяку могли б жити його доглядач з дружиною, у яких багато дітей – саме тому будівля така велика. 

– Чи існували для учасників конкурсу якісь табу?

– Роботи повинні бути створені винятково з пряникового тіста та айсингу – така була умова. Саме тому у "Старому маяку" ви не побачите моїх фірмових мармеладних віконечок. Зізнаюсь, мені хотілося їх використати, проте я боялась дискваліфікації. Кілька чудових робіт через те, що їх автори відступили від загальних вимог, не були оцінені. Правила на конкурсі одні для всіх, й ніхто не може їх порушувати. Ще однією вимогою у багатьох категоріях було не використовувати неїстівний декор. 

– Що ви відчули, коли дізнались про перемогу у такому престижному конкурсі?

– Отримавши кулінарний Оскар за свій пряниковий будиночок, я відчула неймовірне щастя.. Ту мить, коли отримала радісну звістку, буду пам’ятати все життя. 

– Цікаво, яка доля конкурсного експонату?

– Певний час він стояв у мене вдома, а потім прийшли гості – і ми ним поласували. Було дуже смачно (посміхається).

Які ще свої роботи вважаєте особливими?

– Мені подобаються такі казкові будиночки, як, скажімо, цей (демонструє фото). Шифер на даху, бочка, лава, каміння у вигляді сходів – цікава кожна деталь. Казкові будиночки дарують особливий настрій, тому їх не можна не любити. До речі, у кожному зі своїх пряникових помешкань я б із задоволенням жила, якби була казковим героєм (посміхається). Подобаються мені і ті будиночки, що виглядають як справжні. Щойно я створила червоний будинок. Він досить великий: висота – 40,сантиметрів а довжина – 50. Вага разом з ялинками – 7,5 кілограмів. Одна з особливостей його у тому, що у ньому вісім джерел світла, та ще й різного кольору. Це малесенькі лампочки, гірлянди… До речі, у кожній кімнаті – свій вимикач, проте такий мініатюрний, що його практично не видно. Будинок двоповерховий з мансардою. Вікна у ньому світяться синім, червоним та зеленим світлим – це виглядає чарівно. Крізь них видно міжкімнатні двері, ялинку у великій залі… Зелені красуні і біля будинку. 

– Відчувається казкова атмосфера Різдва свята, яке дорослі та діти очікують з нетерпінням. 

–Так, і це чудово. До речі, з усіх чотирьох сторін будинок різний, що ускладнило задачу його створення. Ще один цікавий проєкт – "Crazy дім", або, як я ще його називаю, "Кривий дім". У ньому все наче "всупереч". Тут дуже мало прямих кутів, тому зібрати його було надзвичайно складно. Крім того, багато опуклих та увігнутих поверхонь, чимало взагалі комбінованих. На створення будинку мене надихнув Танцюючий будинок у польському місті Сопот. Це одна з найскладніших моїх робіт на сьогоднішній день. Подібних пряникових будиночків я ніде не бачила. Отож, до всього доходити доводилося самій. 

– Як довго можуть зберігатися ваші пряникові будиночки?

– Максимум – півроку. Головне – зберігати пряникову оселю не у холодильнику та не біля вікна, оскільки прямі сонячні промені сприятимуть вигоранню яскравих кольорів. Не варто, щоб будиночок стояв без упаковки і припадав пилом. Та й взагалі раджу не зберігати його довго. Дозвольте дітям насолодитися його смаком. Це свято вони запам’ятають на все життя! Розповім кумедну історію. Малюк років п’яти ласував пряниковим будиночком – і раптом заплакав. Батьки запитали, що трапилось, у чому причина його сліз. Хлопчик відповів: "Я плачу, бо скоро будиночка не буде – я його з’їм". Мама й тато йому кажуть: "Не їж тоді поки". На що він відповів: "Не можу, бо мені дуже смачно".

– Чудова історія!

– А ще мені розповіли, як мама принесла пряниковий будиночок у подарунок двом своїм маленьким дітям. Вони милувалися ним, і того вечора лише поласували пряниковою собачою будкою, яку поділили навпіл. Планували ласувати подарунком поступово, розтягуючи задоволення. Проте наступного дня мама прийшла з роботи й побачила, що від будинку залишилися лише … сходи. Діти вчасно згадали, що треба й маму пригостити (посміхається). 

"Мрію про просторий будинок, у якому багато великих вікон"

– Що вас надихає на створення таких неймовірних пряникових будиночків?

– Краса, яку бачу навколо. Особливо – незвичайна архітектура. Також надихають творчі особистості, які створюють щось незвичайне, застосовуючи інноваційні техніки.

– Чи траплялись з вашими будиночками дива?

– Не раз чула від людей, що мої будиночки, коли їх дарують, приносять щастя. Якось одна дівчина подарувала пряниковий дім брату, і невдовзі збулась його мрія – він зміг купити власне житло. 

– Над яким пряниковим будинком працюєте зараз?

– Я вже створила креслення будинку з великими панорамними дверима, які висуваються. Це дуже непросто втілити, але я впевнена, що мені вдасться це зробити. Усередині будинку будуть меблі, камін… А от, хто житиме у ньому, поки ще не придумала (посміхається).

– Ви архітектор казкових будиночків. А у якій оселі мріяли б жити?

– Мрію про просторий будинок, у якому багато великих вікон. На жаль, у нинішніх реаліях це небезпечно. Коли війна, у пріоритеті будинки, де є бомбосховище та простір без вікон… Мрію про той час, коли великі вікна знову будуть актуальні.

– Які краєвиди вам до вподоби?

– Люблю сосновий ліс. Але разом з тим, хочеться, щоб неподалік були люди, вирувало життя… Магазини, кав’ярні, спортивні майданчики – ми до цього звикли, це зручно. У нас з чоловіком троє дітей. Вони вже досить дорослі. Отож, хочеться, щоб кожен мав у будинку та поряд з ним те, що йому треба. 

– А яка кухня у оселі вам подобається? Мабуть, ви як кондитерка у цьому сенсі дуже вибаглива людина?

– Перед війною ми купили величезний зручний диван. І поки я працюю, діти та чоловік могли сидіти там годинами і щось мені розповідати. Це найкращі миті нашого життя. Щодо моїх уподобань як господині та кондитерки, хочеться, щоб на кухні було все під рукою, і, звісно, щоб була сучасна ​​гарна техніка. За день до війни ми поміняли духовку… Також добре, коли на кухні багато світла.

– Який, на вашу думку, секрет щасливого дому?

– Це дім, де усім комфортно, зручно, безпечно, де враховуються інтереси та потреби всіх членів сім'ї. Важливо, щоб у кожного була своя кімната, свій простір. Добре, коли також є місце, де можуть зібратися всі разом, наприклад, пограти у якусь гру, поспілкуватись.

– Олено, яке ваше творче та життєве кредо?

– Не можна зупинятися на досягнутому, завжди є куди рухатися вперед.

Автор:

Ольга Сметанська

Інтерв'юер

Ольга Ліснича (творчий псевдонім – Сметанська). 20 років стажу роботи в ЗМІ. Перший в Україні тренд- редактор. Автор інтерв'ю з експертами та лідерами галузей у різних сферах. Інтерв'юер творців всесвітньо відомих брендів. Експерт Національного репутаційного рейтингу компаній

Усі статті автора

Коментарі

131

Ваш запит принято

Відділ продажу зв'яжеться з Вами найближчим часом