Коли бізнес добре працює, найпростіше рішення — вкладати в нього ще більше. Відкрити ще один об'єкт, найняти ще більше людей, масштабувати ту саму модель і продовжувати рухатися в знайомому напрямі.
Я багато років теж мислив саме так.
Готельний бізнес став для мене основною професійною сферою. Навколо нього поступово з'явилися девелопмент, інвестиційні продукти, проєктування, управління, освітні проєкти. Сьогодні Ribas Hotels Group працює з готельними об'єктами від концепції та будівництва до запуску й операційного управління; станом на серпень 2026 року в портфелі групи було 56 готелів у керуванні, проєктуванні та будівництві в Україні й за кордоном.
Але останні роки змінили моє ставлення до концентрації. Я більше не вважаю, що сильний підприємець — це той, хто все життя робить лише одну справу. Для мене сильний бізнес — це той, який не залежить критично від одного ринку, одного продукту, одного джерела доходу або одного сценарію розвитку економіки.
Те саме стосується й особистого капіталу. Саме тому зараз я все частіше дивлюся на диверсифікацію не як на інвестиційний термін, а як на спосіб зробити стійкішою всю підприємницьку систему.
Один успішний бізнес теж може бути ризиком
Парадокс у тому, що найбільша сила підприємця легко перетворюється на його найбільшу залежність.
Якщо ти понад 10 років працюєш в одній індустрії, то дуже добре розумієш її клієнта, економіку, конкурентів і правила гри. Саме тому логічно продовжувати вкладати туди гроші й час.
Але разом із цим виникає концентрація ризику. У готельному бізнесі ми за кілька років пройшли пандемію, повномасштабну війну, зміну туристичних потоків, проблеми з логістикою, перебої з електропостачанням і абсолютно нову поведінку гостей. Тобто навіть сильний бізнес може потрапити в ситуацію, коли зовнішні обставини радикально змінюють його економіку.
У своїй нещодавній колонці для "Нерухомі" я вже писав, що не хочу бути заручником власного бізнесу: компанія має вміти розвиватися без постійної участі власника, а особистий капітал не повинен повністю залежати від того, наскільки успішною буде одна компанія.
Тепер я дивлюся на це ширше. Для мене питання звучить уже не "як захистити себе від ризику одного бізнесу?", а "як побудувати декілька бізнес-моделей, які не залежать від одного й того самого набору ризиків?". Саме тут починається справжня диверсифікація.
Диверсифікувати бізнес — не означає хапатися за все підряд
Є небезпечна крайність: побачити перспективну галузь і вирішити, що компанії терміново потрібно туди зайти. Так диверсифікація легко перетворюється на розпорошення. До речі, більше про інвестиції і диверсифікацію в 2027 році дивіться на YouTube-каналі Ribas Hotels Group.
Я не вірю в модель, коли підприємець сьогодні займається готелями, завтра агробізнесом, післязавтра криптовалютою, а ще через місяць запускає виробництво лише тому, що всі ці ринки здаються перспективними.
Новий напрям має відповідати хоча б одному з двох критеріїв.
Перший — у тебе вже повинні бути компетенції, які можна туди перенести.
Другий — ти повинен мати сильного партнера або команду, яка закриває компетенцію, якої тобі бракує.
Наприклад, коли ми почали розвивати енергетичний напрям і компанію CODEX Energy, я не виходив із припущення, що готельна команда автоматично розбирається в енергетиці.
Це інша галузь зі своїм регулюванням, технологіями й ризиками. Але значна частина нашого досвіду в девелопменті виявилася релевантною: пошук ділянки, фінансове моделювання, структурування фінансування, робота з підрядниками, будівництво, запуск об'єкта й подальше управління ним. Саме на поєднанні цих компетенцій із профільною енергетичною експертизою й почав розвиватися Codex Energy.
Першим проєктом став енергопарк у Болграді на Одещині, який поєднує сонячну генерацію та системи накопичення енергії; наступні проєкти компанія планує масштабувати в інших регіонах.
Для мене це важлива відмінність: ми не пішли шукати нову індустрію з нуля — ми знайшли індустрію, де частина вже накопиченого підприємницького досвіду може створювати цінність.
У бізнесу й інвестора різні завдання
Ще одна річ, яку я для себе розділяю, — диверсифікація бізнесу і диверсифікація особистих інвестицій. Це не одне й те саме.
Підприємець може свідомо концентрувати значну частину ресурсів у напрямі, який добре знає і де має конкурентну перевагу.
Інвестор, навпаки, має постійно ставити собі питання: що станеться з моїм капіталом, якщо саме цей ринок переживатиме складний період?
Я багато років інвестую у готельну нерухомість і добре знаю її економіку. Але навіть це для мене не аргумент вкладати в неї весь капітал.
У своєму інвестиційному портфелі я вже використовував готельну нерухомість, землю та інвестиції в інші бізнеси й стартапи. На моєму YouTube-каналі ми окремо розбирали структуру такого портфеля, фінансове планування та різницю між мисленням підприємця й інвестора.
Для мене логіка проста.
Як підприємець я можу бути дуже впевненим у конкретному бізнесі. Як інвестор я все одно повинен допускати, що можу помилятися.
Саме тому диверсифікація потрібна не тоді, коли ти перестав вірити у свій основний актив. Вона потрібна саме тоді, коли ти дуже сильно в нього віриш. Бо надмірна впевненість — теж ризик.
Я дивлюся не на кількість активів, а на те, від чого вони залежать
Можна купити п'ять об'єктів нерухомості й вважати, що маєш диверсифікований портфель.
Але якщо всі п'ять знаходяться в одному регіоні, залежать від одного туристичного потоку, одного сегмента покупців і приблизно однаково реагують на економічну кризу, то реальна диверсифікація дуже обмежена.
Те саме відбувається в бізнесі.
Можна мати декілька компаній, але якщо всі вони заробляють на одному й тому самому клієнті, залежать від одного джерела фінансування або одного ринку, то з точки зору ризику це може залишатися одним великим бізнесом.
Тому я намагаюся дивитися не лише на те, скільки в мене активів чи бізнес-напрямів, а на те, які фактори створюють їхній дохід.
Для мене диверсифікація — це не спроба захиститися від майбутнього. Це спосіб підготувати бізнес до ситуації, в якій майбутнє неможливо точно спрогнозувати.
І я думаю, що сьогодні це одна з найважливіших компетенцій українського підприємця: не намагатися вгадати єдиний правильний сценарій, а будувати систему, яка витримає декілька різних сценаріїв.
Артур Лупашко, засновник Ribas Hotels Group