Архітекторка Анна Бородкіна:Ми створили чимало проєктів для центру Києва. Це дуже відповідально

Анна Бородкіна – власниця та головна архітекторка архітектурного бюро Borodkin architects. Серед проєктів компанії, яка була заснована її батьком, відомим українським архітектором Юрієм Бородкіним – громадські будівлі, ресторани, житлові комплекси… 

У інтерв’ю порталу НЕРУХОМІ Анна Бородкіна розповіла про нові тренди у будівництві та житло своєї мрії.

"Ми створюємо сучасну архітектуру, намагаючись дотримуватись класичних пропорцій"

– Хороший архітектор може спроєктувати і стіл, і дім, і квартал, і місто, – говорить Анна Бородкіна.—Діяльність нашої компанії теж багатогранна. Все починалось з об’ємної архітектури – будинків, квартальної забудови, та в останні роки ми також активно розвиваємо напрям дизайну.

– Чим унікальне ваше бюро на українському фаховому ринку?

– Ми створили чимало проєктів для центру Києва. Це велика честь, але й дуже відповідально водночас. Ми прагнемо робити українську столицю ще красивішою та затишнішою. Один з наших проєктів – будинок за адресою Михайлівська, 10. Це камерна офісна будівля у архітектурному центрі міста, яку ще називають Чорним будинком. Зараз там продовжуються інтер’єрні роботи. 

– Які ознаки вашого творчого почерку, за якими можна впізнавати ваші будівлі?

– Хороше запитання. Знаєте відомий київський архітектор Володимир Смирнов говорив: "Кожен архітектор все своє життя будує один дім". Ми створюємо сучасну архітектуру, намагаючись дотримуватись класичних пропорцій – і це визначальна риса багатьох наших проєктів.

– Серед них – чимало ресторанів. Особливо хочеться відзначити Green bar на Подолі. Дуже стильний заклад!

– Дякую. Наші ресторани сучасні та затишні, як і житлові комплекси, які ми створюємо. 

– За яким житлом, на вашу думку, майбутнє?

– За якісним, яке б радувало його мешканців чимало років. За тим, яке б з часом не здавалось застарілим.

– На сайті компанії прочитала, що ваша команда розробила проєкт облаштування території, що прилягає до ЦУМу. Фото вражають красою. Стільки зелені! Кулеподібні крони дерев виглядають як зелені хмаринки.

– Нам хотілося зробити щось легке та світле біля ЦУМу, який знаходиться у центрі столиці. Концепція створена. Сподіваюсь, що колись вона буде реалізована.

"Зараз дуже популярно використовувати дерево на фасадах"

– Які тренди у архітектурі актуальні сьогодні та залишатимуться такими у майбутньому?

– Перш за все, енергозбереження. Це тренд номер один у всьому світі. Люди віддають перевагу будинкам з автономними енергосистемами. Крім того, у пріоритеті відносно невеликі оселі. Тенденція, коли люди будували помешкання площею 500-1000 квадратних метрів, не думаючи про те, як потім це утримувати, відходить. Більшість замовників зараз підходять до будівництва приватних осель раціонально. Ще одна тенденція: клієнти починають розуміти, що не варто у один дім поміщати все своє життя. Будинків може бути кілька. Люди можуть мати житло не тільки в різних містах та селах, але й в країнах. Раніше будували таким чином, що якщо в сім’ї кілька дітей, то фактично планували на майбутнє по квартирі для кожного у "родовому гнізді". Зараз такого практично немає. 

– Думаю, тому що люди переконались: зазвичай діти, коли виростають, прагнуть будувати своє життя, й майже ніколи не залишаються жити під одним дахом з батьками. І ті поверхи, що збудовані для синів та доньок "навиріст", у результаті виявляються зайвими.

– За кордоном надлишкову площу зазвичай здають у оренду. Господарі живуть на першому поверсі, а орендаторам пропонують другий та третій. Мені здається, це хороше рішення. Проте у нас власники приватних будинків навряд чи захочуть здавати у оренду частину житла. У всякому разі така тенденція поки що не спостерігається. Проте тішить інша: люди не прагнуть жити за високими парканами. Мені дуже подобаються сучасні котеджні містечка із затишною територією. Там немає високих огорож, люди прагнуть бути більш відкритими, спілкуватися з сусідами. Ну, і, звичайно, один з головних трендів – екологічність. Він передбачає використання натуральних матеріалів. Деревина, камінь, черепиця… Зараз дуже популярно використовувати дерево на фасадах, озеленяти їх. Навіть кольорова палітра у екстер’єрі та інтер’єрі тяжіє до натуральних відтінків. Це теракотовий, оливковий, пісочний відтінки… Велика увага приділяється прибудинковій території. Вона має бути зелена та комфортна. Й взагалі архітектура має радувати. Проєктуючи будинки, важливо пам’ятати, що в них зростатимуть діти. І це буде впливати на їхнє сприйняття світу, формування цінностей та подальше життя. Чому у Італії такі чудові художники та дизайнери? Відповідь очевидна: вони зростають у красі.

– Ваш батько Юрій Бородкін – відомий архітектор. Ваше дитинство та юні роки проходили у якомусь особливому домі?

– Ні, наше житло не було якимось унікальним. Єдиною перевагою було те, що у нашій квартирі були високі стелі – три з половиною метри. Такі ж високі, до речі, були і двері. Думаю, це сприяло тому, що я дуже люблю просторі помешкання. Проте негативний досвід ми, архітектори, теж завжди враховуємо для того, щоб створювати вдалі проєкти. Ми завжди прагнемо покращувати світ навколо нас.

– Чи залишилися у пам’яті будинки, які подобалися вам у дитинстві?

– Я корінна киянка, виросла на Печерську. Моїм улюбленим районом й зараз є Печерські Липки. Марїїнський парк, широкі зелені вулиці, низькоповерхова забудова – все це мені до вподоби.

"Я люблю ліс. Він, як море, постійно змінюється. У кожну пору року інша картина"

– Анно, а яке житло вашої мрії?

– Щойно я приїхала зі Швеції і хочу сказати, що мені дуже близький скандинавський стиль. Дім моєї мрії невеликий( площею близько 200 квадратних метрів), одноповерховий, максимально функціональний, затишний. У Швеції є поняття "лагом", яке характеризує скандинавський стиль життя. У перекладі це поняття означає "рівно стільки, скільки потрібно". При цьому все функціонально, комфортно, продумано… Шведські будинки "живі" у тому сенсі, що кімнати в них спокійно за потреби трансформуються. Немає такого, що дитяча кімната залишається дитячою, хоча дитина вже давно виросла. Дім змінюється разом з тим, як змінюється у родині життя. Ще мені подобається те, що у Швеції житло завжди просторе і у ньому почуваєшся комфортно. Взимку у цій країні суровий клімат. Але заходиш до будинку – і тобі вже добре. Це і є відчуття, яке очікуєш від улюбленого дому.

– Як ваш дім має бути структурований?

– Для мене важливо, щоб кухня, їдальня та вітальня були поєднані. Мені до вподоби приймати гостей, спілкуватися. Кімнати мають бути з великими вікнами, щоб милуватися природою. Я люблю ліс. Він, як море, постійно змінюється. У кожну пору року інша картина. До речі, хотіла б обов’язково мати на подвір’ї ялинку, яку щороку можна прикрашати напередодні Різдва. Добре було б мати власний сад, клумби. Але все ж найкраще рішення для мене – зелена травичка та кілька фруктових дерев.

– Пригадую, як у одному з інтерв’ю відомий український хореограф Григорій Чапкіс розповідав мені, як під час закордонних гастролей він з керівником легендарного ансамблю Павлом Вірським бував у гостях у відомих діячів культури. Українських артистів дивувало, що там біля будинків росла лише зелена травичка, адже у нас на грядках у той час було прийнято вирощувати переважно корисні овочі та зелень – кріп, петрушку... 

– За кордоном вже давно прийшли до того, що будинок має дарувати радість, а не постійні клопоти, коли щось треба садити, доглядати, ремонтувати… Я знаю людей, які у своєму приватному будинку постійно щось добудовують та перебудовують, і не встигають у тих помешканнях жити. Мені до душі скандинавська філософія облаштування помешкання. Чимало людей у Швеції віддають перевагу готовим меблям. Прийшли, купили, поставили – і можна насолоджуватись життям. 

– Чудова філософія!

– У домі має бути чимало місць для зберігання речей – гардеробна, комірна… Можливо, облаштувала б невеличку теплицю. Раніше навіть думала про курятник. До речі, у Швеції зараз популярно здавати у оренду півників та курочок. Люди прагнуть якісно харчуватися – зокрема, вживати домашні яйця. Отож, заключають договір з власником домашньої птиці, наприклад, на рік. Через певний час орендаторів відвідує інспектор, щоб впевнитися у тому, що з курочками та півниками все гаразд.

– Цікаво. Чи любите ви готувати? Та про яку кухню мрієте?

– Кухня має бути велика та світла. Мені до вподоби білі поверхні. Хоч вони й мазкі, проте красиві. Не люблю верхні ящики, куди доводиться тягнутися за кожною дрібницею. Техніка має бути вбудована. Кухня повинна бути такою, щоб приготування їжі приносило задоволення.

– Без чого ваш дім неможливий?

– Мабуть, без каміну, біля якого можна поспілкуватися з близькими людьми. А от без телевізора можу спокійно обійтись.

– Якою має бути ванна кімната у вашому домі?

– Прекрасна альтернатива ванній – душова. 

"Торти – дивовижний світ. Думаю про те, що якби не стала архітекторкою, обрала б кулінарію"

– Чи подобається вам система "розумний дім"?

– Це чудова система, проте я б не стала все довіряти електриці. Можливо, у мене у цьому сенсі дещо старомодні погляди, але нинішня ситуація показує, що якщо не буде світла, можеш взагалі не відчинити двері та не потрапити додому. Думаю, краще за все мати дублюючі системи – традиційну та інноваційну.

– Які ваші хобі?

– Мені пощастило: моя професія співпадає з моїми захопленнями. Зараз мені подобається придумувати меблі та предмети інтер’єру. Я ще на початку цього шляху. Хочу створити якусь незвичайну лампу, що працює на акумуляторі. 

– Зараз це дуже актуально!

– Я дуже люблю подорожувати. Мені як архітекторці цікаво все. Коли йду містом, розглядаю балкони, дахи, фасади будівель. Особливо люблю їздити до Лондона. Щоразу там відкриваєш для себе щось нове. Й ніколи не встигаєш подивитися все, що хочеш. Також мені подобається Стокгольм. Він дуже затишний. А ще люблю готувати. Зараз захопилася випічкою тортів. Ніколи не думала, що займатимуся цим. Це стало для мене справжньою несподіванко. Торти – дивовижний світ. Думаю про те, що якби не стала архітекторкою, обрала б кулінарію. Поки що освоюю класичні рецепти тортів. 

– Який, на вашу думку, секрет щасливого дому?

– У ньому мають жити щасливі люди.

– Чи важко працювати із замовниками?

– Щоб уникнути непорозумінь, я завжди прошу обговорювати проєкт до деталей та критикувати нашу роботу на перших стадіях. Важливо, щоб замовник теж став співтворцем ідеї й, попри свою зайнятість, брав участь у її реалізації. Чудово, коли він закоханий у проєкт – тоді все вийде якнайкраще. Адже саме він має жити у цьому будинку.

– Яке ваше творче професійне кредо?

– Створювати такі будинки, у яких мені б особисто хотілося жити. Всі проєкти намагаюся робити як для себе – це стосується якості, продуманості, затишку. У кожен проєкт я вкладаю душу. Я дуже люблю свою професію. Вона надзвичайно цікава, динамічно розвивається. І щоб встигати за новаціями у ній, потрібно, як було сказано у казці "Аліса у країні чудес", бігти з усіх ніг.

– Які професійні поради ви б дали людям, що планують будувати власне житло?

– Розповім вам анекдот. На вечірці один гість підійшов до іншого й запитав: "Ви лікар?". Той відповів ствердно. Гість продовжив: "У мене і тут болить, і там… Що ви мені порадите?" У відповідь почув: "Я б вам порадив звернутися до лікаря". Отож, раджу звертатися до професіоналів. Вони завжди підкажуть та допоможуть знайти найкраще рішення.