Актор та режисер Георгій Делієв: "У мене вдома всі стіни завішені картинами. Є серед них і мої роботи"

Ольга Сметанська
23.01.2023 23:09

9 хв

Ім’я Георгія Делієва асоціюється з одеським театром "Маски", де він є художнім керівником, режисером та актором. Крім того, Георгій Делієв чудово малює. У кінці грудня у Парижі відкрилася його персональна художня виставка, яка викликала великий резонанс серед поціновувачів прекрасного.

У інтерв’ю порталу НЕРУХОМІ народний артист України Георгій Делієв, який два роки назад був удостоєний зірки на Алеї зірок у Одесі, розповів про своє життя у Франції, куди виїхав на початку війни разом з дружиною, синами – півторарічним Лукою та семирічним Миколою, донькою Яною та восьмирічною онучкою Алісою, а також про те, як облаштував там житло для рідних та про будинок своєї мрії. 

"Мої роботи є у колекціонерів з різних країн: США, Великобританії, Японії, Мексики…"

– Георгію, як пройшла ваша персональна художня виставка у Парижі? 

– Вдома, у Одесі, у мене велика майстерня, де я пишу картини в основному маслом. А до Франції, куди через війну виїхав з родиною, нічого для творчості не брав. Влітку, коли був на гастролях у Футуроскопі, зробив замальовки театральних персонажів – акробатів, рокерів, скейтбордистів, спритних баскетболістів – прямо на аркушах паперу розміром А4 гелевою ручкою. Також в експозиції кілька акварелей, які я написав восени у Італії та Сінгапурі. Лейтмотив цих робіт – старі люди, які сидять на тлі стін з графіті. Виставка відкрилася у невеликій галереї у центрі Парижа. Відвідувачів було стільки, що всі не помістилися у приміщенні, тому банкет довелось влаштувати на вулиці. Біля галереї поставили столи, лампи, ялинки… Серед відвідувачів були і наші співвітчизники – зараз у Франції їх чимало. З кожним хотілося поспілкуватися, бо всім нам зараз потрібна взаємна підтримка. Велику цікавість викликала виставка і у парижан. Кілька картин у мене відразу ж купили. До речі, мої роботи є у колекціонерів з різних країн: США, Великобританії, Японії, Мексики…

– Чи сумуєте за своїм одеським домом, який самі збудували? 

– Той будинок, де я придумав дизайн інтер’єру, садову архітектуру, ставок-купальню, давно продав. Чимало було там створено власними руками. Наприклад, я розписував двері. Дуже мене надихала моя художня майстерня, яка знаходилася на третьому поверсі. Всі, хто заходив до неї, були у захваті. Там у мене була й невелика студія з музичними інструментами. У селі, де знаходився будинок, зазвичай була тиша, доки я не брав до рук гітару чи не врубав улюблену музику. Також я любив виходити у сад, сідав біля маленького ставка-купальні, де плавали рибки, опускав туди ноги, коли було тепло. А взимку на Хрещення завжди поринав у ополонку. Й це вже була традиція. Після того, як дім було продано, ми переїхали у будинок дружини і я потихеньку почав його облаштовувати. Зробив косметичний ремонт усередині, зайнявся садовою архітектурою – створив альпійську гірку, посадив рослини… Звичайно, я дуже сумую за нашим домом. Напередодні війни ми планували посадити молоді деревця, але так і не встигли це зробити. Сподіваюсь, що зможемо втілити ці плани в найближчому майбутньому.

"Якісна вода – це здоров’я усієї сім’ї"

– Який дім вашої мрії?

– Я хотів би спроєктувати та побудувати будинок з енергоефективними технологіями. Дуже важлива для мене якість води. Це один з головних критеріїв вибору місця розташування дому, адже якісна вода – це здоров’я усієї сім’ї. Зараз у нашому будинку на Одещині з крану тече артезіанська вода, вона смачна та корисна. Також біля дому обов’язково повинна бути водойма з рибками, лататтям та очеретом. Чудово, коли поряд квакають жаби... Також добре мати сад та город. Хочеться споживати власні фрукти та овочі – натуральні, вирощені без хімікатів. Добре, коли біля дому є зелена галявина, де дітям можна побігати, погратися. 

– Хотілось би уявити дім вашої мрії. Яким він буде зовні?

– Мені дуже подобається, як у Франції зберігається стара архітектура. Будинки, яким по сто-двісті років, у дуже гарному стані. Є й більш старі. Скажімо, якщо замінюється на даху черепиця, то на ідентичну. Це ж стосується і бруківки, і парканів. Якби я обирав стиль для майбутньої оселі, то віддав би перевагу "кантрі", тобто старовинному європейському сільському стилю. Він передбачає використання натуральних матеріалів – дерева, каменю, цегли, черепиці… 

– Скільки поверхів у будинку для вас оптимально?

– Думаю, два. У будинку, який я продав, було три поверхи. На третьому, як я вже казав, була розташована моя майстерня. У мене навіть ліжко там стояло. Іноді лінувався спускатися вниз й залишався там ночувати. 

"Я замовляв шафи за моїми кресленнями, а потім сам їх фарбував"

– Як би ви облаштували ці два поверхи?

– На другому поверсі мають бути спальні кімнати, на першому – вітальня з кухнею, гараж, майстерня (все з окремими входами). Сини, поки маленькі, мешкають у одній кімнаті, але скоро, звісно, потребуватимуть окремих. Зараз у Франції Лука взагалі спить з нами у одній кімнаті – майстри зробили за моїми кресленнями для нього дерев’яну колиску. Дитина у ній засинає майже миттєво. Навіть пісню не встигаєш доспівати до кінця… 

– Мабуть, це не єдині меблі, створені за вашим проєктом?

– Так, раніше я замовляв шафи за моїми кресленнями, а потім сам їх фарбував. До речі, коли у Франції ми переїхали до соціальної квартири, яку нам надали на рік, вона була чудова, але практично без меблів. Ми вирішили знайти те, чого не вистачало, на сайтах, де люди продають речі домашнього вжитку дуже дешево, або навіть віддають безкоштовно. Крім того, наші знайомі французи приносили нам стільці, килими… Всі намагалися нас підтримати, допомогти. А ще ми з дружиною їздили на блошині ринки. Там можна знайти дуже гарні, цікаві речі. Люстри та бра, наприклад, коштують від 3 до 10 євро. Деякі речі – дивовижні дерев’яні стільці, столи – я відремонтував, відновив. Дещо підфарбував, підклеїв… До речі, і невеликий ремонт у квартирі зробив власними руками. Хотілося обрати інші, більш приємні для ока кольори для стін, стелі. Але тут не обійшлось без пригод. Спочатку я купив дешеву фарбу – вирішив зекономити. Причому, знав же, що скупий платить двічі. Пофарбував стелю у три шари, але результат отримав не той, що хотілось. Довелось купувати іншу фарбу, дорогу. Одного шару вистачило. Така краса вийшла! Навіть згадав, що сорок років назад був архітектором, два роки після закінчення Одеського інженерно-будівельного інституту працював за фахом. 

"Більш за все любимо нашу одеську кухню"

– Справжній оазис тепла та затишку у кожному домі – кухня. А ви любите готувати? 

– Зазвичай роблю це рідко, проте готувати вмію. Ми живемо у передмісті Парижа. Напередодні ж Нового року я хотів показати старшому сину столицю Франції, тому ми оселились у готелі, де у номері є невелика кухня. Я купував продукти, готував з них – це значно дешевше, ніж харчуватися у дорогих паризьких ресторанах. До того ж, у кожній країні є свої особливості у харчуванні. Скажімо, можуть бути відсутні продукти, до яких ти звик. Наприклад, звичайний домашній сир – велика рідкість. Щоб його купити, зазвичай потрібно їхати на приватну ферму, замовляти. Всього іншого вдосталь, продукти якісні, можна приготувати будь-яку улюблену страву. Ми варимо борщ, супи… Зазвичай це не супи-пюре, які популярні у Європі, а такі, як вдома – наприклад, картопляний. Дуже смачний у Франції цибулевий суп, його варто спробувати у місцевих ресторанах. А так дружина, дочка та теща готують те, до чого ми звикли у Одесі. Більш за все любимо нашу одеську кухню, українську. 

– Як би ви облаштували кухню у новій оселі?

– У центрі обов’язково повинен бути "острів", де готуєш їжу, та високі барні стільці, щоб можна було тут же й поснідати. А великий стіл для обіду та вечері варто розмістити у вітальні, яка поєднана з кухнею. Там же м’який куточок для відпочинку та телевізор. У вітальні можна й гостей приймати. 

– Яку кольорову гаму ви б обрали для кухні?

– Віддаю перевагу теплим відтінкам. Скажімо, персиковому, помаранчевому, жовтому. Стиль – "кантрі". Проте іноді думаю й про те, що можливо варто спробувати обрати для кухні аскетичний та мінімалістичний "хай-тек". 

– Любите експериментувати?

– Були спроби. Знаєте, якось я вирішив поекспериментувати, коли придбав у Одесі квартиру під майстерню. Хотів зробити лофт, але потім порахував, у скільки це мені обійдеться, і зрозумів: я не настільки хочу цей стиль, щоб платити такі гроші. Потім про це не жалкував, бо років двадцять назад це було для мене цікаво, а зараз – досить банально. Нині мені подобаються стилі "ретро" – скажімо, "кантрі", "прованс", "колоніальний"… В них є душевність, тепло, тому вони мені до вподоби. Щоб досягти вишуканості у цих стилях, потрібно все робити дуже якісно, продумувати кожну деталь. 

"Зазвичай за кордоном відвідую художні ринки, де можна знайти роботи дуже талановитих художників"

– Чи має бути у вашій оселі камін?

– Бажано, щоб був. Проте каміном я користуюсь нечасто, вода дає мені більше душевного комфорту, ніж вогонь.

– Чи доповнюєте своїми художніми роботами домашній інтер’єр?

– У мене вдома всі стіни завішені картинами. Є серед них і мої роботи. Це переважно портрети членів моєї сім’ї – дружини, дітей, онучки. Але більшість робіт авторства інших митців. Я купляю картини там, де буваю – у Парижі, Римі, Амстердамі, Нью-Йорку… Зазвичай за кордоном відвідую художні ринки, де можна знайти роботи дуже талановитих художників. В основному це пейзажі. Також я купляв картини у Китаї та Японії.

– То у вас, мабуть, вже справжня картинна галерея?

– Так. Особливо багато картин у кабінеті. Періодично я експозицію змінюю. А ще, до речі, мені подобаються предмети народного мистецтва. Скажімо, у Мексиці я придбав об’ємні картини на рисовому папері. А вдома загрунтував полотно, зробив абстрактний фон і зверху наклеїв ці картини, щось ще домалював, додав золотистого пігменту. І вийшли дуже гарні абстрактні полотна. Люди, які бачать це, у захваті. Мені подобається оформляти роботи у особливому стилі. У Китаї, наприклад, я купив вишивки, які можна використати для подушок, декорування сорочок, але я замовив особливі рами, зробив паспарту й повісив ці вишивки на стінах. 

– Чи траплялось, що гості просили продати їм ваші картини, які висіли на стінах у оселі?

– Одного разу саме так і сталося. Через певний час дружина побачила, що картина зникла, й каже: "А де ж ця робота? Вона мені так подобалася!" Я відповів, що вона вже у зібранні колекціонера. А перед пандемією у мене були дві виставки у Нью-Йорку. Там теж купили чимало робіт. Цікаво, що це були колекціонери з різних країн світу. Траплялось, що я малював й на замовлення. Якось мій знайомий з Майамі дуже хотів придбати одну мою картину, але його випередив інший колекціонер. Я запитав у цього колекціонера, чи він не буде проти, якщо я зроблю авторський повтор роботи. Він дав добро, і я намалював цю картину ще раз – для знайомого з Майамі.

– Цікаво, як народжуються ідеї ваших картин?

– Я відшукую якийсь парадокс, невідповідність, нонсенс. З цього все починається… Вигадую сюжет – точно так, як для фільму чи спектаклю. Важливо, щоб це було цікаво, щоб у основі роботи була якась філософія. 

"Головне у домі – це люди, а не стіни"

– Що вас зазвичай надихає на творчість?

– Коли виникає проєкт у театрі або кіно, з’являється і натхнення для його втілення. Щодо живопису достатньо мати вільний час та бажання творити. Залишаєшся наодинці і починаєш малювати.

– Судячи зі сторінки у соцмережах вашого колеги Бориса Барського, попри війну, театр "Маски" успішно функціонує.

– Так. Я був у Одесі у вересні, приходив до театру, сидів у залі, дивився, як колеги працюють. Молодці! 

– Яке ваше творче кредо?

– Щоб займатися творчістю, потрібно отримувати задоволення від процесу. Якщо він захоплює тебе і ти заглиблюєшся у нього, то є великий шанс, що і результат буде хорошим. Якщо ж процес тобі не цікавий, результату точно не буде. 

– Який, з вашої точки зору, секрет щасливого дому?

– Головне у домі – це люди, а не його стіни. Щасливий дім той, де живе щаслива сім’я.

Автор:

Ольга Сметанська

Інтерв'юер

Коментарі

15т

Ваш запит принято

Відділ продажу зв'яжеться з Вами найближчим часом