У великих містах України дедалі частіше фіксують випадки, коли історичні будівлі зникають під приводом "реконструкції". Формально девелопери отримують дозволи на відновлення або перебудову існуючих об’єктів, однак на практиці це нерідко завершується повним знесенням старої споруди та будівництвом нового житлового чи комерційного комплексу. Така практика дозволяє обійти складніші процедури погодження, які зазвичай діють для нового будівництва або для робіт на об’єктах історичної забудови.
Нерідко перед цим будівлі роками залишаються без належного утримання і поступово занепадають. Відсутність консерваційних робіт, пошкоджені покрівлі, вибиті вікна та затоплені підвали призводять до швидкого руйнування конструкцій. Коли стан споруди стає критичним, її легше визнати аварійною або такою, що "не підлягає відновленню", після чого відкривається шлях до фактичного демонтажу історичного об’єкта.
Історична садиба на Завальній
Подібна ситуація, за словами пам’яткоохоронців, нині розгортається у Києві на вулиці Завальній, 2д, поблизу станції метро "Осокорки". Там почали демонтаж одноповерхової історичної садиби, яку вважають найстарішою на Лівому березі столиці. Про це повідомив пам’яткоохоронець Дмитро Перов. За його словами, ще у грудні 2025 року було представлено проєкт реконструкції цієї ділянки, який передбачає заміну старої будівлі на 24-поверховий офісно-житловий комплекс із дворівневим підземним паркінгом. Попри те, що містобудівна документація раніше не отримала погодження, на території вже працює будівельна техніка, а саму ділянку, за словами очевидців, охороняють.
Водночас земельна ділянка входить до меж пам’ятки історії та ландшафту "Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпро", де законодавство обмежує зведення житлових та офісних комплексів. Історики зазначають, що селище Осокорки було засноване наприкінці XVIII століття, а сама садиба на Завальній має вік понад 170 років. Саме тому її знесення викликало занепокоєння серед фахівців із охорони культурної спадщини, які наголошують на ризику втрати ще одного об’єкта старої забудови Києва.
Що кажуть у Департаменті охорони культурної спадщини
У Департаменті охорони культурної спадщини КМДА заявляють, що інформація про погодження реконструкції на вулиці Завальній, 2д є недостовірною. За даними відомства, на засіданнях Консультативної ради у грудні 2025 року та лютому 2026 року розглядали лише оцінку впливу можливого проєкту на зону охоронюваного ландшафту. Під час першого засідання експерти рекомендували доповнити дослідження аналізом точок візуального сприйняття об’єкта, а на наступному – схвалили доопрацьовані матеріали.
У департаменті наголошують, що жоден проєкт будівництва або реконструкції на цих засіданнях не розглядався і не затверджувався. Також там стверджують, що відомство не видавало дозволів чи інших документів дозвільного характеру, а відповідна проєктна документація не надходила на погодження через державну електронну систему у сфері будівництва. Водночас чиновники підкреслюють, що питання надання дозволів на будівництво або реконструкцію не належить до їхніх повноважень і закликають медіа користуватися офіційними джерелами інформації.
Що кажуть в архітектурному бюро
В архітектурному бюро VIHAREV Architects & Engineers заявляють, що компанія не є розробником проєкту реконструкції на вулиці Завальній. За словами представників бюро, проєкт перебудови одноповерхового садибного будинку у 24-поверховий офісно-житловий комплекс із дворівневим підземним паркінгом створений іншою компанією, яка і виступає автором відповідних архітектурних рішень. Водночас пам’яткоохоронець Дмитро Перов раніше повідомляв, що у грудні 2025 року архітектор Микола Віхарєв презентував на профільному засіданні матеріали щодо цієї ділянки.
У самому бюро пояснюють, що Микола Віхарєв брав участь у засіданнях Консультативної ради Департаменту охорони культурної спадщини як незалежний експерт. Там він представляв історико-містобудівне дослідження, яке оцінювало можливий вплив запланованого будівництва на охоронювану територію. У компанії підкреслюють, що ці матеріали стосувалися лише аналізу містобудівного контексту і не були проєктом реконструкції.
Також у бюро звертають увагу на історичний контекст місцевості. За їхніми даними, вулиця Завальна сформувалася у 1930-х роках після створення захисного насипу від паводків Дніпра та реалізації інженерних робіт, пов’язаних із будівництвом підземних тунелів у межах нереалізованого залізничного проєкту. На цій підставі у бюро вважають, що твердження про значну історичну цінність самої садиби можуть бути неточними і потребують додаткового дослідження.
Документи і хронологія: що вдалося встановити
За інформацією, отриманою з офіційних реєстрів та документів, 8 грудня 2025 року Державна інспекція архітектури та містобудування видала дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ013251126500. При цьому перше засідання консультативної ради відбулося лише 18 грудня 2025 року — тобто вже після того, як дозвіл фактично існував. Ця деталь важлива для розуміння послідовності подій і того, як саме проходила процедура погодження.
Ще у попередній відмові 2024 року у матеріалах перевірки прямо згадувався закон "Про охорону культурної спадщини". Це означає, що питання погодження з органами охорони спадщини вже перебувало у полі уваги контролюючих органів. Водночас нині у профільному департаменті міської влади заявляють, що відповідного погодження не надавали, хоча дозвіл на виконання будівельних робіт залишається чинним у державному реєстрі.
Окрему увагу привертає формулювання виду робіт у документації. Об’єкт проходить як "реконструкція", що юридично може передбачати зміну функції будівлі, надбудову чи добудову. Проте коли мова йде про будівлю висотою понад 70 метрів із більш ніж двадцятьма поверхами та підземним паркінгом, виникає питання: чи йдеться про класичну реконструкцію, чи фактично про створення нового об’єкта на основі існуючого лише з юридичної точки зору. Саме на цій межі і виникає головна дискусія між формальною процедурою та тим, як такі проєкти сприймає міське середовище.
Хто стоїть за проєктом на Завальній
Забудовником проєкту на вул. Завальній, 2д виступає ТОВ “Осокор Девелопмент”, яке отримало містобудівні умови та обмеження від Департаменту містобудування та архітектури КМДА ще 3 грудня 2021 року. Документ дозволяв проєктування реконструкції житлового будинку під багатофункціональний комплекс із підземним паркінгом висотою до 73,5 метра (24 поверхи). При цьому у містобудівних умовах прямо зазначалося, що ділянка розташована в зоні охоронюваного ландшафту, а тому проєкт має розроблятися з урахуванням вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини" та подаватися на погодження до відповідних органів.
Окрім цього, у документації зазначалося, що територія знаходиться в зоні можливого затоплення та підтоплення, тому забудовник мав виконати інженерну підготовку ділянки та пройти експертизу щодо міцності, надійності та довговічності майбутніх споруд. Водночас початкове цільове призначення землі було характерним для приватної забудови — для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.
У 2024–2025 роках ТОВ “Осокор Девелопмент” двічі намагалося отримати дозвіл на будівельні роботи, однак ДІАМ відмовляла. Першу відмову пояснили відсутністю інформації про виконання вимог законодавства щодо охорони культурної спадщини, а також невідповідністю цільового призначення земельної ділянки намірам забудови. Під час другої спроби компанії зауважили, що проєкт не передбачає достатньої кількості машиномісць для постійного зберігання автомобілів.
Попри це, з третьої спроби дозвіл все ж був виданий — 8 грудня 2025 року ДІАМ видала компанії дозвіл на виконання будівельних робіт. Генеральним підрядником у документах зазначено ТОВ “Джі Буд”. Проєкт передбачає будівлю на 416 приміщень, більшість з яких, судячи з площ, фактично можуть використовуватися як житлові.
За даними аналітичної системи YouControl, ТОВ “Осокор Девелопмент” було зареєстроване у серпні 2021 року. Його керівником є Ярослав Главацький, який разом зі своїм сином Дмитром Главацьким виступає кінцевим бенефіціаром компанії. Саме Дмитро Главацький відомий у бізнес-середовищі як засновник автомобільного холдингу G Car, що працює на ринку оренди автомобілів для сервісів таксі. Водночас Ярослав Главацький разом з Інною Главацькою є власниками компанії “Джі Буд”, яка виступає генпідрядником будівництва.
Ще одним важливим прізвищем у цій історії є Павло Левчишин, керівник ТОВ “Джі Буд”. У минулому він очолював компанію “Укрпроектреконструкція”, яка у різні роки була пов’язана з нинішнім народним депутатом Андрієм Стріхарським та його родиною. Зокрема, серед власників цієї структури свого часу фігурувала Віта Камаєва, сестра парламентаря. Також Павло Левчишин мав бізнес-зв’язки з Валерієм Камаєвим, якого медіа пов’язували з девелоперською групою Status Group. Самого ж Андрія Стріхарського у різні роки також називали пов’язаним із цим девелоперським середовищем — зокрема, він очолював наглядову раду Status Group. Сьогодні депутат входить до парламентської Тимчасової слідчої комісії з розслідування можливих зловживань у сфері державного архітектурно-будівельного контролю.
Між процедурою і довірою міста
Історія із забудовою на вулиці Завальній показує типову для великих міст ситуацію, коли навколо одного проєкту виникають одразу кілька різних інтерпретацій подій. Частина експертів і активістів говорить про ризик втрати історичної забудови, міська влада наголошує на відсутності погоджень з боку органів охорони спадщини, а в державному реєстрі при цьому існує чинний дозвіл на будівельні роботи. Така різниця у позиціях демонструє, наскільки складною і заплутаною може бути система погоджень у сфері містобудування.
У результаті головним питанням стає не лише доля конкретної будівлі, а й прозорість самої процедури ухвалення рішень. Коли суспільство дізнається про будівництво вже після появи техніки на майданчику, будь-який проєкт автоматично опиняється у зоні недовіри. Саме тому подібні історії дедалі частіше перетворюються на публічні конфлікти — між нормами документів, інтересами девелоперів і очікуванням міста зберігати власну історичну тканину.