Будівельна галузь України опинилася в епіцентрі корупційних скандалів, що підривають довіру до державних інституцій. Останні розслідування, зокрема щодо хабарництва в Міністерстві розвитку громад і територій, виявили системні проблеми, які гальмують прозорий розвиток сектору.
У червні 2025 року НАБУ і САП повідомили про викриття корупційної схеми за участю посадовців Мінрегіону, зокрема серед підозрюваних – віцепрем’єр Олексій Чернишов, ексдержсекретар Василь Володін та колишній радник міністра, яких звинувачують у зловживаннях, пов’язаних із будівельними проєктами. Водночас ДІАМ, яка мала стати інструментом подолання корупції після ліквідації скандально відомої ДАБІ, сама опинилася під вогнем критики через непрозорі процедури видачі дозволів. Ці скандали лише підтверджують оцінки експертів, які ще у 2023 році вказували, що корупція в будівельній сфері може сягати 3 млрд гривень щорічно.
Ці події ставлять під сумнів ефективність реформ, запроваджених у будівельній галузі, зокрема цифровізації та автоматизації процесів, які мали зменшити корупційні ризики. Попри створення нового Реєстру будівельної діяльності та впровадження автоматичного розподілу інспекторів у ДІАМ, реальні зміни гальмуються через політичний вплив і брак належного нагляду.
Справа віцепрем’єра
Олексій Чернишов, нині віцепрем’єр-міністр – міністр національної єдності, опинився в центрі гучного корупційного скандалу, розслідуваного НАБУ та САП. Правоохоронці підозрюють його у зловживанні службовим становищем та отриманні неправомірної вигоди в особливо великому розмірі під час перебування на посаді міністра розвитку громад і територій. За версією слідства, Чернишов зіграв ключову роль у схемі незаконного відчуження землі в столиці на користь приватного забудовника.
Як встановили детективи, забудовник Сергій Копистира (власник KSM Group) звернувся до чиновників Мінрегіону з метою отримати привабливу ділянку під забудову. На замовлення Чернишова його підлеглі організували передачу землі державному підприємству, яке потім уклало з компанією забудовника вигідні інвестугоди. Замість того, аби передати державі частину житла, еквівалентну ринковій вартості ділянки, сторони оцінили землю майже в п’ять разів дешевше. У результаті держава могла втратити понад 1 млрд гривень.
За успішне "розв'язання питання", за версією слідства, посадовці отримали компенсацію у вигляді квартир зі знижкою. Наприклад, Чернишов придбав елітне житло по 1000–8000 грн за квадратний метр, тоді як середня ринкова ціна сягала 30 тисяч. Загальна сума "знижки", що фактично кваліфікується як хабар, становила понад 14,5 млн грн.
У розслідуванні "Української правди" також вказується, що оборудка була ретельно спланована, а документи підписувалися в обхід законодавства. Попри офіційну заборону ДП укладати угоди без погодження Фонду держмайна, чиновники знаходили шляхи, як обійти вимоги, прикриваючись "суспільною потребою" та терміновістю.
У САП наголошують, що слідство триває, а до справи вже залучено сімох фігурантів, трьох з яких взяли під варту. Розслідування може мати далекосяжні наслідки, враховуючи, що мова йде про корупцію у сфері, яка має стати основою для повоєнного відновлення країни.
Власне, сам суд
Вищий антикорупційний суд України обрав запобіжний захід для віцепрем’єр-міністра з питань національного єднання Олексія Чернишова, якого підозрюють у тяжкому корупційному злочині. Посадовцю призначили заставу в розмірі 120 мільйонів 2668 гривень. Відповідне рішення оголосив головуючий суддя під час відкритого судового засідання.
Окрім грошової застави, на Чернишова покладено низку обмежень. Він не має права залишати населений пункт, у якому перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду. Йому також заборонено спілкуватися з іншими підозрюваними у справі та свідками. Виїзд за межі України дозволяється лише за погодженням із відповідними органами.
Варто зазначити, що під час засідання суд не задовольнив клопотання сторони захисту щодо проведення слухання у закритому режимі — процес був відкритим.
Водночас рішення суду викликає подив: попри серйозність інкримінованих дій, Чернишова не відсторонили від виконання обов’язків віцепрем’єра та навіть не зобов’язали носити електронний браслет контролю. Це виглядає особливо суперечливо з огляду на масштаби підозрюваної корупційної схеми.
Прокуратура вимагала не лише призначення застави, а й усунення чиновника з посади на час розслідування. Проте суд обмежився лише визначенням грошового забезпечення, залишивши посадовця на його ключовій державній посаді.
Не Чернишовим єдиним
Нагадаємо, що близько двох років тому в Україні відбулася також гучна антикорупційна справа, яка стосувалася колишнього заступника Олексія Чернишова – Василя Лозинського. Його звинуватили у вимаганні хабаря в розмірі 40 млн гривень та отриманні першої частини цієї суми — 400 000 доларів США.
Справу розслідували в контексті масштабної урядової програми, яка передбачала закупівлю генераторів та іншого обладнання для забезпечення українців альтернативними джерелами світла, тепла та води на випадок надзвичайних ситуацій у зимовий період. На ці цілі Кабінет міністрів ще влітку 2022 року виділив понад 1,4 млрд гривень.
Слідство встановило, що Лозинський вступив у змову з групою осіб і, користуючись службовим становищем, сприяв укладенню контрактів із заздалегідь визначеними компаніями. Ці договори укладалися за цінами, що на 25–30% перевищували ринкові. За це змовники мали отримати 7–10% "відкату" від суми кожного контракту.
Щоб приховати незаконну діяльність, організатори схеми вдавалися до заходів конспірації. Зокрема, перший транш неправомірної вигоди — 400 000 доларів — був переданий довіреній особі Лозинського у Львові. Однак через короткий час після передачі коштів детективи НАБУ та прокурори САП провели затримання. Разом із Лозинським були арештовані ще четверо фігурантів справи. Уся сума отриманої готівки була вилучена.
Підбиваючи підсумки
Корупційні скандали у будівельній сфері демонструють глибоку системну кризу в державному управлінні, яка загрожує не лише економічному розвитку, а й довірі громадян до інституцій. Історії з топовими чиновниками в Мінрегіоні ілюструють, як вони на найвищому рівні використовують владні повноваження для особистого збагачення, маніпулюючи державними ресурсами під прикриттям "суспільних потреб". При цьому навіть після викриття зловживань підозрювані часто залишаються при посадах або уникають суворих обмежень, що ставить під сумнів дієвість антикорупційної системи.
Попри впровадження реформ, таких як створення ДІАМ і цифровізація процесів, корупційні ризики залишаються високими, особливо в умовах великого обсягу державних коштів, спрямованих на відновлення інфраструктури. У таких реаліях виникає потреба у глибшому перезавантаженні системи державного контролю, посиленні прозорості процедур, а також політичній волі карати зловживання незалежно від рангу фігурантів. Адже без реального очищення галузі говорити про ефективне повоєнне відновлення країни буде передчасно.