Іноземці, котрі відвідують Київ, завжди із захопленням говорять про поєднання у місті старовинної та сучасної архітектури. Ми знаємо чимало про архітекторів минулого – наприклад, про Владислава Городецького та Івана Григоровича-Барського.
Однак не менш цікаво дізнаватись про фахівців, які створюють сучасне обличчя столиці України.
Сергій Юнаков – відомий український архітектор, професор Київського національного університету будівництва та архітектури, засновник та власник архітектурної компанії "Юнаков і партнери". Серед його відомих проєктів – Південний термінал Київського залізничного вокзалу, станція метро "Дорогожичі", реконструкція Севастопольскої площі й універмагу "Україна" та чимало інших.
Сьогодні архітектурна компанія, яку очолює Сергій Юнаков, успішно проєктує об’єкти міської інфраструктури, житлові будинки, офісні будівлі, готелі, а також розробляє дизайн інтер’єрів.
У інтерв’ю НЕРУХОМІ Сергій Юнаков розповів про те, як у рекордний термін був спроєктований та збудований Південний термінал Київського залізничного вокзалу, про нові тренди у будівництві, архітектурі та дизайні інтер’єрів, а також про своє професійне кредо.
"Кілька тисяч будівельників працювало на об’єкті по 10-12 годин на добу без вихідних"
– Південний термінал Київського залізничного вокзалу був запроєктований й збудований за півроку і потрапив до Книги рекордів Гіннеса, - розповідає Сергій Юнаков. – Потрібно було встигнути до Дня Незалежності України (це була десята річниця). Це був 2001 рік. Саме тоді у Києві була проведена і реконструкція Майдану Незалежності. Щодо Південно-Західної залізниці, було не тільки побудовано Південний термінал, але й втілена повна реконструкція Київ-Пасажирського. Це був справді глобальний проєкт.
– Пам’ятаю своє перше враження від візиту на Південний залізничний вокзал. Стільки простору та світла… Це було несподівано та незвичайно.
– Ми почали жити у двадцять першому сторіччі, тому потрібно було дивитися на життя та дизайн сучасно.
– Як вдалося побудувати термінал у такий рекордний термін?
– Справа у тому, що проєктування та будівництво йшло паралельно. Це дозволило рухатись вперед такими швидкими темпами. Йшло будівництво не тільки терміналу, але й підземних переходів та паркінгу. Також відбувались реконструкція існуючого терміналу, благоустрій старої та нової привокзальних площ. Це гігантський комплекс. Кілька тисяч будівельників працювало на цьому об’єкті по 10-12 годин на добу без вихідних. Будівельні матеріали та устаткування приходили не тільки з різних куточків України, але й з-за кордону. Це були матеріали та обладнання найновіших на той час розробок. Й цікаво ось що. Цей будівельний майданчик знаходився дещо осторонь життя міста. Вся увага була прикута до центру столиці – Хрещатика та Майдана Незалежності. Люди бачили, що там щось будується, очікували побачити нове. А коли відкрився Південний термінал, для більшості киян та гостей столиці поява цієї гігантської новобудови була несподіваною.
"Неочікуваним стало для мене прохання керівництва Південно-Західної залізниці спроєктувати церкву на привокзальній площі біля Південного терміналу"
– Хоча треба відзначити, що будівництво нового терміналу та привокзальної площі передбачалась ще у 1980- роки генеральним планом розвитку Києва, - продовжує Сергій Юнаков. – Виникла необхідність транспортно "розвантажити" місто. Побудувавши Південний термінал та площу, ми втілили цю ідею. Південний та Північний термінали з’єднані наземним та підземними переходами. Важливо сказати, що для того, щоб привокзальна площа функціонувала, треба було створити величезний підземний колектор та прокласти інженерні комунікації. Проєктував привокзальну площу "Київпроєкт". А я зі своєю командою розробляв Південний павільйон та підземний перехід. Неочікуваним стало для мене прохання керівництва Південно-Західної залізниці спроєктувати церкву на привокзальній площі біля Південного терміналу. Адже будівництво було вже в апогеї. Це був травень – до Дня незалежності залишалось небагато часу. Я запитав, якого розміру має бути будівля. Відповідь була такою: "Як Володимирський собор". Вирішили збудувати храм на майданчику для відпочинку подорожуючих. Найшвидше було побудувати церкву з металевих конструкцій й облицювати цеглою. Здали ми все, як я вже сказав, вчасно. До речі, моя майстерня до десятої річниці незалежності України займалася й реконструкцією Севастопольської площі. Разом з "Київметропроєктом" ми тоді навіть розробили трасу майбутніх станцій метро. Одна з них могла б бути на привокзальній площі біля Південного залізничного павільйону, інша – біля Севастопольської площі. На жаль, ці проєкти не були втілені.
– Один із ваших проєктів - реконструкція знакової для Києва будівлі – універмагу "Україна".
– Так. Було оголошено міжнародний конкурс, наша компанія перемогла, й нам доручили проєктувати та будувати цей об’єкт. Інновацією цього проєкту було будівництво першого в Україні наземного багаторівневого паркінгу.
"Мені подобається втілювати інновації. Я одним із перших у Києві почав розробляти мансарди, де можуть бути розташовані житлові або офісні приміщення"
– Знаю, що ви проєктуєте і готелі. Яка з робіт ваша улюблена?
– Ми долучились до будівництва п’ятизіркового готелю Radisson Blu у Буковелі. Це був міжнародний проєкт. У його реалізації також брали участь фахівці із інших країн світу. Проєкт було реалізовано у 2013 році. Готельний комплекс є окрасою відомого гірськолижного курорту.
– Вас називають архітектором несподіваним рішень. Як думаєте, чому?
– Мені подобається втілювати інновації. Наприклад, я одним із перших у Києві почав розробляти мансарди, де можуть бути розташовані житлові або офісні приміщення. Також моєю мрією було проєктувати будівлі із садами на дахах. Вважаю, що беручи у природи землю під забудову, можемо компенсувати це, створюючи зелені оазиси на будинках. Вперше цю ідею ми втілили у проєкті будівлі Солом’янської держадміністрації. Ми запропонували плаский дах з виносною конструкцією. На цьому даху можна розміщати зелені насадження, які справді є легенями міста. Такі насадження очищують повітря – і це дуже важливо. Сьогодні така архітектура популярна у всьому світі. Відвідавши Сінгапур, я був вражений тим, що чимало адміністративних споруд нагадують ботанічні сади. Усюди дерева, кущі, квіти… Це дуже гарно.
– Читала, що існують дивовижні будівельні матеріали з ефектом самоочищення. Чи застосовуються вони в Україні?
– Практично усі інновації, які є у світі, можуть втілюватися і у нас. Якщо інвестор будує будівлю для себе, зазвичай він купує найкращі матеріали, які існують на світовому ринку. Щодо будівельних матеріалів, які ви згадали, вони мають у складі біологічні компоненти, що беруть участь у самоочищенні матеріалу. Такі матеріали використовуються зовні споруди. Взагалі зараз існують дивовижні інновації. Смарт-фасади, смарт-підлога, смарт-скло – все це не може не вражати. Правда, коштує все, що пов’язане зі смарт-технологіями, дуже дорого. Розумний будинок може бути оснащений інтелектуальною системою, яка регулює температуру у приміщеннях, раціональне використання води та електроенергії. Все це дуже зручно. Наприклад, ви знаходитесь у вітальні і читаєте книжку. Система знає, що оптимальна температура для вас, скажімо, 22 градуси. І саме в цій кімнаті буде ваша улюблена температура. А у інших кімнатах у цей час може бути прагматична температура 18 градусів. Коли ж ви перейдете з вітальні до спальні, там температура підніметься до 22 градусів, а у вітальні знизиться до 18 градусів.
– Що собою являють смарт-вікна?
– Вони реагують на погодні умови зовні. Наприклад, реакцією на дуже яскраве сонце буде затемнення скла, як на сонцезахисних окулярах. І вам у помешканні буде комфортно. А у разі пилової бурі смарт-вікна можуть самоочиститися за допомогою спеціальної рідини у контейнерах.
– Фантастика!
– Смарт-техніка теж вражає. Наприклад, розумні холодильники, де на дисплеї ви можете прочитати, що термін зберігання певних продуктів збігає або вже закінчився. Ця ж інформація надходить і на ваш телефон та комп’ютер, а також до магазину, де ви зазвичай купуєте їжу. За підтвердженим запитом ці продукти доставляються вам додому. Технології рухаються у тому напрямі, щоб максимально звільнити людину від рутини, щоб вона могла присвятити більше часу розвитку, творчості, хобі. Щодо дизайну інтер’єру, все популярнішими у світі стають меблі, які друкуються на 3d принтерах. Такий підхід дозволяє втілювати найсміливіші фантазії та ідеї. У тренді також модульні меблі, де з окремих елементів ви можете створити практично все, що бажаєте…
"Мені навіть сни сняться архітектурні"
– Саме про меблі-трансформери колись мені розповідав у інтерв’ю легендарний дизайнер П’єр Карден. В останні роки життя він захоплювався інноваційною енергоефективною архітектурою. У різних країнах світу планував будувати Палаци світла з ресторанами, кінозалами, магазинами… У квартирах передбачались меблі-трансформери. Наприклад, скульптура могла бути насправді кріслом або комодом, картина на стіні – кондиціонером. Таким чином, функціональні речі можуть виглядати як арт-об’єкти. Мене це дуже здивувало тоді. А які інновації у будівництві вразили останнім часом вас?
– У Японії планують побудувати плавуче місто Доген-Сіті. Цей проєкт має бути втілений до 2030 року. Планується, що у цьому місці постійно проживатиме десять тисяч людей. А ще його зможуть одночасно відвідувати близько тридцяти тисяч туристів. У цьому місті навіть будуть житлові комплекси, офіси, готелі… Там будуть парки та навіть озерця, де можна покататися на човнику… Все це просто фантастика!
– Надзвичайно цікаво. До речі, а яке житло вашої мрії? Це будинок чи квартира? Що для вас важливо?
– Я живу у котеджному містечку неподалік Києва. Котедж оточений невеликим садочком. Містечко має свою інфраструктуру: озерце, церкву, магазин, ресторан, дозвільну зону з басейном… Поруч лісок. Мені все це подобається. Раніше я жив практично у центрі Києва. А потім захотілося перебратися поближче до природи. Отож, моя мрія здійснилася. Колись дуже давно, відвідавши Угорщину, я був вражений їхніми котеджними містечками з добре розвиненою інфраструктурою, паркінгом. Й ще тоді подумав: от якби була можливість у такому котеджі жити в Україні. Бо тоді я мешкав у центрі Києва, а гараж знаходився на околиці міста. Було незручно. Я користувався автомобілем лише у вихідні.
– Яким інтер’єрам ви віддаєте перевагу?
– З відкритим простором. Наприклад, кухня у моєму помешканні відгороджується від зони відпочинку скляною перегородкою. Це дуже зручно. Open space дозволяє втілити чимало найсміливіших ідей. Ви можете наповнити його меблями вашої мрії, надрукованими на 3d -принтері. І ваш інтер’єр буде індивідуальним та неповторним. Сьогодні все це вже реальність.
– Якою, на вашу думку, буде архітектура майбутнього?
– Важко прогнозувати. Чимало людей сьогодні віддають перевагу не дво- або триповерховим будинкам, а одноповерховим, бо хочуть бути ближче до природи. Саме тому зараз так популярні котеджні містечка. Думаю, що ця тенденція збережеться і у майбутньому.
– Яке ваше професійне та творче кредо?
– Для мене головне те, що зараз, попри війну, ми можемо працювати і будувати для нашої країни. Мені дуже пощастило: я займаюсь тим, що мені подобається. Моя професія є і моїм хобі. Мені навіть сни сняться архітектурні. Часом бачу уві сні, як щось проєктую.